Абсолютно шедевральна класика

Любі читачі! Це не просто рецензія чи опис збірки. Це подяка Дмитру Павличку!!! Його збірка до болю романтична, спокійна та рідна. Неодноразово рятувала мене від поганих думок. Вона ставала знеболюючим в момент, коли боліла моя душа. Ці вірші наповнювали мене теплом, яке розливалося по всьому тілу. Кожний рядочок, кожний вірш надихав мене писати. Писати про свої почуття, як писав автор. Писати про красу природи, писати про вірність та щирість людей. Він навчив мене викладати все на папірець, не тримати в собі. Навчив звільняти душу від дурниць і просто насолоджуватися життям. На жаль, не можу обрати один вірш, не можу виділити один серед всіх. Адже вони доповнюють одне одного і утворюють вибухову хвилю емоцій і почуттів. Саме в цей момент ти відчуваєш себе живим. Читаю збірку в момент, коли сум полоняє мене. Читаю в момент, коли радість переповнює моє тіло і душу. Це немов ковток свіжого повітря в один із спекотних серпневих днів. Це немов тепла ковдра, яка огортає тебе повністю в один із днів лютого. Читайте українську поезію і будьте щасливі!

Вперше, напевне як і всі, ознайомилась з Павличком в школі, коли ще трохи знехотя вчила "Два кольори". Зараз же відбулося наше друге знайомство, про яке я зовсім не жалкую. Перш за все про саму книгу. Ця серія вже вкотре потрапляє до мене на полицю, і якість геть не змінилась: приємна на дотик обкладинка, назва на якій не стирається, якісний папір та друк, за це не втомлююся дякувати видавництву. Тепер же про те, що в книзі. В збірці ви можете знайти твори, які знає ледь не кожна дитина, і такі, що геть не кожному потрапляли в руки. Павличко справжній майстер слова та неабиякий знавець емоцій, або, хоча б того як їх передати. Особливо хочу відмітити поеми та твори зі збірки "Золоте ябко". "Ябко" - надзвичайно чуйні вірші, сповнені почуттів, пристрасті та самої чистої людської любові, що знаходить вихід у словах, доторках, та емоціях. Слова захоплюють та огортають, не хочуть відпускати від себе, тому читається легко та швидко. Поеми ж варто прочитати та достойно оцінити хоча б і заради одного момента: "Прибий мене навіки до арени... Та він спокійно відійшов від мене, І меч у груди застромив собі". Особисто на мене цей твір справив надзвичайне враження. Що ж, Дмитро Павличко талановитий автор, майстер свого діла. Це саме та поезія, яку не можна упускати.