Чудовезна книжка. У ній поєднується гарна фантазія і доволі реалістичне зображення того, як діти поводяться у садочку. Є добре продуманий психологічний сюжет. Спочатку Дуся боїться садочка, бо не знає, що там на неї чекає. Потім отримує нового друга - поросятка Гава, з яким уже не так страшно, бо можна поділитися із м'якою іграшкою своїми страхами. Чудовий момент пошуку компромісу, коли мама замість песенятка пошила поросятко. У Дусі цікаві новотвори в мовленні, цікаві думки (особливо про порівняння Моніки і такси пані Зосі, яка також кусається, коли чогось боїться). У садочку Дусі не все подобається, діти спочатку здаються дивними і непривітними, та вже до вечора вони товаришують і весело граються в фіолетового дракона і принцесу. До речі лицаря грає найчепурніша дівчинка. Книжка добра, така собі лагідна соціалізація для тих, хто йтиме вперше до садочка. Вона хоч і про садочок, але вдало відволіче дитину-читача цікавими вигадливими пригодами від найбільших страхів і дасть хоч приблизне поняття про те, на що ж чекати в тому невідомому місці.

Я не планувала купувати цю книжку, бо вона про садочок, а нам це зовсім не актуально, бо син не відвідує садок. Але після кількох відгуків я погортала на сайті Якабу цю книжку і вирішила купити. Мені вона здалася такою що буде цікава сину. І не прогадала. Йому справді сподобалася історія. Ще один страх був пов'язаний з тим, що головна героїя - дівчинка Дуся, і я думала, що це більше дівчача книжка. Але коли ми почали читати, то на щастя крім Дусі тут ще багато героїв-хлопців. Наприклад, Томек, друг Дусі. Та інші хлопці, які іноді б'ються, іноді граються разом. Одне слово, все як у житті, на вулиці чи на майданчику дитячому. А те, що події відбуваються в садку, зовсім не перешкода читати цю книжку абсолютно всім дітям. Тут розкриваються теми і дружби, і спілкування, і спільної гри. Мені здається, тут зображено хороші приклади соціальних навичок, які в такому дошкільному віці здобуває дитина. Виховательку тут показано лише кілька разів, переважно все відбувається між дітьми. А історія про Поросятко Гав - то взагалі окрема наша любов! ))) Рекомендую!

Як тільки придбала цю книжку, донька одразу захотіла іі читати. Спершу сподобалися малюнки - зрозумілі на її вік (4,5 роки), улюблені герої, смішні ситуації. А коли почали читати, то донька не заснула, поки недочитали до кінця. Хоча вона не дуже любить ходити в садочок, але книжку полюбила. Просить тепер і їй поширити улюблену іграшку - як мама пошила Дусі оте Поросятко Гав. У книжці дуже гарно показано що дитина може боятися йти в садок - бо це нове для неї середовище. Що може не знати, як спілкуватися з іншими дітьми і як реагували наприклад на того, хто кусається, не надто дружелюбний чи просто не хоче з тобою спілкуватися. Діти в садку вигадують ігри, їм врешті стає весело. А от Поросятко Гав і своі пригоди має... у чайник)))) і неспроста. Там теж є цікаві моменти. Дуже раджу цю книжку всім батькам, у кого є діти дошкільного віку. Навіть якщо вони не відвідують садок, але книжка їм теж буде корисна, бо гарно розкриває ситуації, коли дитина потрапляє в нове і чуже середовище. Авторка пише дуже класно. Це вже друга її книжка в нашій бібліотеці. Перша - про пригоди десятьох шкарпеток. Взагалі крута книжка!!!