Неймовірна і багатогранна... Леся Українка - то наше все. Така глибина поезії, таке різноманіття ідей та образів. "Стояла і слухала весну" - ліричні переживання героїні про своє кохання. Весна - це час, коли люди мріють, а коли мрії здійснюються, це просто неймовірно! "Хотіла б я піснею стати..." - міркування авторки про свободу творчості й мрій. "І все-таки до тебе думка лине" - ця поезія сповнена болем за рідний край: скільки крові було пролито, скільки горя довелося пережити українському народові. "Слово, чому ти не твердая криця" - це вірш, сповнений волі до перемоги й жаги нести її у своїх поезіях. Леся Українка могла боротися лише словом, й у цьому вона була неперевершена. Символічно звучать рядки з поезії: Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє! Як на мене, глибину образу поетеси відображено у поезії "У чорную хмару зібралася туга моя". Леся Українка буде боротися до останнього. Можливо, цю силу надає весна, яка грає в душі авторки? Отож, весна для поетеси - це не просто пора року, це час розквіту природи й пробудження справжнього українського духу до боротьби: Я вийду сама проти бурі І стану, — поміряєм силу!