Кот Зіггі і письменник Стефан Гарньє прожили разом п'ятнадцять років - це були найщасливіші роки дружби, взаємоповаги, ніжності і любові, які виникають між котом і людиною. П'ятнадцять років для кота - це довгий шлях на цій землі, а потім Зіггі пішов ... пішов до зірок, щоб зустрітися зі своїми пращурами. Стефан Гарньє присвятив цю свою книгу коту, не пухнастої іграшці, яка прикрашає інтер'єр будинку, а справжньому другу, який був завжди поряд з письменником і в радощах і в печалях, завжди підбадьорював і котячої мудрістю являв приклад спокою і оптимізму навіть у найкритичніші моменти. Вражає те, що багато тварин стали домашніми, а кіт так і залишився диким-диким! Кіт сама неприборкане тварина - він гуляє сам по собі, але коли потрібен людині тоді приходить зі своїх далеких мандрівок, лягає до тебе на коліна і муркоче колискову, як би наспівуючи такі слова: "Я прийшов заспокоїти тебе, не турбуйся даремно, все буде добре, повір моєму слову, слову досвідченого кота ". Це муркотіння дійсно масажує душу.