Друга Світова війна стала найстрашнішою та найкривавішою в історії людства. Вже понад вісімдесят років 9 травня ми згадуємо тих, хто віддав життя за нашу свободу і за мирне небо над нашими головами, а ми шануємо їх пам'ять і не даємо забути їх подвиги, які вони здійснили заради Батьківщини. Ми чули безліч історій з фронту, проникливих, трагічних, смішних - історії, що показують нам, яким було життя на війні. Ми не маємо права забувати про страждання тих,хто не повернувся з тієї жахливої війни. Тому науково-популярне видання Історична правда" зібрало десятки історії тих, хто назавжди залишився лежати на полі бої. Історії розказані їхніми нащадками, які зберігають історію і пам'ять про свої сім'ї. Це історії звичайних людей, чиє життя назавжди змінилося з приходом Другої Світової. Ви прочитаєте про долі тих, кого змусили покинути рідні домівки і відіслали з країни, про тих, хто був вимушений працювати на Третій Рейх, про тих, хто воював за Україну, і хто крок за кроком звільнював її від нацистських загарбників.

Багато років успішно здійснюється інтернет-проект «Історична правда», і одним з незмінних його редакторів та натхненників є український журналіст та історик Вахтанг Кіпіані. Книга «Друга світова. Непридумані історії» стала результатом тривалої роботи в рамках цього проекту. В ній викладено 35 живих історій від різних оповідачів про війну 1939-1945 років та післявоєнні часи, про життя по різні сторони фронту, про боротьбу за Україну та репресії проти українців. Переважно це спогади авторів, що базуються на розповідях своїх батьків, дідусів та бабусь, але є й свідчення безпосередніх очевидців тих часів. Видання добре ілюстроване, і практично всі фото та копії документів - з сімейних архівів. Спосіб подачі інформації настільки добре передає атмосферу та відчуття тієї складної епохи, що, читаючи розповіді, постійно доводиться відкладати книгу вбік, бо слова оповідачів накладаються на власні спогади, що доводилось колись чути від родичів. А, перегорнувши останню сторінку, складається враження, що жоден підручник історії ніколи не зможе передати ті трагедії та ті подвиги, що відбувались з нашими пращурами. І тільки ось такі усні перекази зможуть хоч якось залишити слід в пам’яті їх нащадків.