У книзі в художній формі викладено біографію реального історичного персонажа - угорського авантюриста 18-го століття Моріца Августа Беньовського (у книзі його звуть Августин) Вирвавшись з-під опіки батька, якого не любив, Августин йде на військову службу, і так починаються його поневіряння світом. Коли доля заносить його до Сибіру, він зустрічає дочку місцевого губернатора і разом з нею тікає світ за очі. Довга мандрівка морем, незнані острови, Японія, Китай, нарешті - Європа, Париж. Романтична лінія переплітається з описами екзотичних країв, роздумами, повними ідей французького Просвітництва. Аж ось паризькі декорації знову змінюються морем - тепер герої пливуть на Мадагаскар. Експедиція, яку наперед вважали провальною, перетворюється на успіх. Але заздрість ворогів не дає героям насолодитися плодами їхніх трудів. Загалом, доволі цікаво та у дусі епохи. Але чогось не вистачило і книга, на жаль, не захопила. Початок був багатообіцяючим, та потім вервечка пригод аж занадто швидко приїдається. Можливо, справа в тому, що оповідь ведеться від першої особи - то Августина, то його дружини, по черзі. За сюжетом, вони розповідають про свої пригоди старому Бенджаміну Франкліну, чиє співчуття і допомогу розраховують отримати. Можливо, через те, що це саме розповідь безпосередніх учасників, подана у галантному стилі 18-го століття, попри калейдоскоп екзотичних краєвидів і численні пригоди, дещо не вистачає драйву. Натомість текст доволі поетичний і легко читається, філософські роздуми вписані вдало, не нудні і не викликають дисонансу. Доволі непогано також працює те, що по черзі читач бачить історію то з чоловічої, то з жіночої точки зору. Та персонажі дещо занадто ідеалізовані. Автор в кінці і сам зізнається, що до певної міри його Августин Беньовський - плід його власної уяви, що він пом'якшив його недоліки і додав романтичного і героїчного шарму усій історії, зокрема, любовній лінії.