Книжка «Довіра. Вибудовування культурного спільного» підкреслює ключову роль культурного спільного: досвіду спільного життя та його звичаїв, практик, знань і цінностей. Адже довіра — це питання культури, емоцій і навіть естетики. Широка довіра починається з обміну вразливостями, і Паскаль Ґілен переконаний, що спільне надає необхідний для цього простір. Простір для дихання та експериментів. Як усе це може сприяти розбудові суспільства та політики?

Автор порушує такі питання, як подолати культуру недовіри? У суспільстві дедалі зростає підозрілість до співгромадян, влади та підприємств, яку пояснюють перекладанням відповідальності та відчуттям безсилля. Ми шукаємо рішення в нормативних актах, договорах і процедурах, гарантіях, аудитах і консультаціях, а також у належному врядуванні та прозорості. Але чи справді це сприяє зміцненню довіри? Хіба довіра не є завжди дещо сліпою?