"Досвід та судження" - це найбільш комплексний твір з усіх мені відомих. Не сподівайтеся прочитати цю книгу одразу - це просто неможливо (або ж ви просто нічого не зрозумієте). Побудова речень часто складна і заплутана, через що той самий текст доводиться прочитувати кілька разів. Я особисто читав лише один - два параграфи в день (це в середньому десь 5 - 10 сторінок). Книга розповідає про походження логіки та її основу. Один із засновків логіки - це очевидність (очевидність предмета), щось що є само даним і не потребує пояснень. В протилежному випадку судження не буде очевидним, а отже виникне питання його логічності. В цей же час досвід - це очевидність індивідуальних предметів. Світ для нас являється універсальним ґрунтом, на якому базується наш досвід і зокрема допредикативний досвід. Досвід має своє певне ядро і горизонт. І тут виринає таке цікаве зауваження: жодне визначення, пережите в досвіді, не є останнім і воно має нескінченний горизонт можливого досвідного. Пояснюючи простими словами: любий наш досвід не являється кінцевим, при його осмисленні завжди можемо знайти і побачити щось нове. Це лише дрібка того, що можна зрозуміти, прочитавши цю книгу. Тож я її категорично рекомендую.