Подорожі Джорджа Орвелла (1903—1950) шахтарськими містечками північної частини Англії описані у творі «Дорогою до Віґан-Пірсу» (1937). У Віґані Орвелл відвідав безліч будинків, в яких жили робітники, зробив докладні записи про житлові умови та заробітну плату. Він спустився у вугільну шахту Брін-Холл, читав звіти про умови праці на шахтах і медичні документи робітників. Ці нотатки увійшли в першу частину книги як своєрідні соціологічні дослідження умов життя і праці робітничого класу промислових міст у період між Першою і Другою світовими війнами. Але Орвелл не просто подає сухі факти і цифри, а описує роботу в шахті, шахтарів, помешкання бідноти настільки детально і образно, що читачу може здатися, ніби він сам побував там разом з автором.

Друга частина книги — це есе про еволюцію політичної свідомості самого автора в середовищі середнього класу. «Я народився у суспільстві, яке можна вважати низами верхівки середнього класу», — іронізував він про своє соціальне становище..