Дуже характерна суміш стислого і насиченого стилю письма і щільного символізму, книга дає багато за раз. Загалом хороший твір, але для мене здався трохи монотонним

Кормак Маккарті «Дорога» «Знав тільки, що дитина - його виправдання. Він сказав: Якщо вона - не слово Боже, то Бог ніколи не говорив.» Ще одна книга Маккарті, від якої я в захваті… Апокаліпсис відбувся. Чорна земля вкрита попелом. Довгі сірі сутінки і довгі сірі світанки. Холод і голод. Знайти їжу стає все складніше. «Крихкість усього нарешті вийшла на яв». Світ, в якому вже не діють закони совісті і моралі. Світла і доброти майже не залишилось. Людям здається, що і Бог покинув цей світ. Нові часи, коли бути добрим надзвичайно важко. І коли я читала, я багато думала не тільки про те, що людяність робить тебе більш вразливим. Але й про те, що пройшовши всі ті жахіття, важко не втратити свого світла. Під час боротьби за виживання багато хто опускається не тільки до грабунку, а й до вбивства і канібалізму. А дехто не витримує і сходить з дороги сам… І двоє - батько й син, які ідуть дорогою на південь. «Кожен з них був цілим світом для другого». Ця історія і про батьківську любов і про продовження шляху, як би важко не було, коли є заради кого іти. І про те, чи варто взагалі йти, якщо надії немає... Дитина - добра, співчутлива, здатна пожертвувати своїм заради інших, і батько, який буде захищати свого сина, щоб не сталось - герої з останніх сил намагаються зберегти людяність і доброту, вони ті, «хто несе вогонь». Особисто для мене дуже близьким і символічним було те, що навіть в такі важкі часи і попри всі ті жахи поруч, батько все ще намагався читати дитині книжки на ніч… І хоч той, попередній, світ до катастрофи, вже не повернути, хочеться вірити, що «добро знайде хлопчика. Завжди знаходило. І знайде знову».

книга була куплена після позитивних відгуків від багатьох людей. Але ніхто, на жаль, не попередив, що автор взагалі не вміє в оформлення, пунктуацію тощо. Кожен абзац доводиться перечитувати кілька разів, щоб зрозуміти хто говорить, що говорить, а може взагалі думає, а може це вже слова автора. Ритм жахливий, оскільки в абзаці буде кілька реплік персонажів, які змішуються в кашу. Прориватися через таку жахливу подачу - треба або дуже сильно постаратися, або просто так само зневажати себе і граматику, як це робить"письменник". Щоб вам було зрозуміліше - виглядає увесь текст як повідомлення людини, що вжила занадто багато алкоголю (а можливо і не тільки) і записує голосове повідомлення, яке прямо форматується в текст найгіршим ШІ