У своїй ґрунтовної праці автор відкриває дохристиянський світ та вірування українського народу. Разом з автором читачі відправляться у велику подорож у минуле, в ті часи, коли люди складали міфи і легенди, шанували своїх богів і влаштовували всенародні гуляння. Познайомтеся з пантеоном слов'янських богів - він дуже цікавий і різноманітний. Одні божества корінні слов'янські, інші ототожнюються з іншими богами чужих земель і народів. Ось так Перун, шанований як виробник дощів, у греків таким богом був Зевс. А ось Велес божество давньоруського язичницького пантеону у договорах з греками Велес постає як бог золота (багатства). Рослинам слов'яни також давали певну символіку. Усі слов'яни вважали, що дуб пов'язаний з образом громовержця, тому дуб священне дерево Перуна. Наші предки слов'яни дуже шанували своїх богів і з пошаною вклонялися їм, поки князь Володимир Великий не хрестив весь свій народ і ввів на Русі християнство. Людям довелося підкоритися волі князя, але багато хто таємно здійснювали язичницькі обряди і були вірні старим традиціям. Чи можна язичництво назвати релігією? Цікаве питання, тому що у вузькому сенсі, язичництво - політеїстичні релігії. Втім, далеко не всі «язичницькі релігії» політеїстичні. Березнева Масляна. Масляна - це обряд, присвячений проводам зими, а ще цей обряд був присвячений поклонінню вже згаданому богу Велесу. Я ніколи не розглядала масляну з релігійної точки зору. Власне, це суто язичницьке свято, яке без перешкод перейшло до християн у модернізованому вигляді, тому це не дивно, що масляна збереглась до наших часів. Дивує інше, те що церква, яка мала досить упереджене, нетерпиме ставлення до всього язичницького не заборонила, а навпаки дозволила відмічати масляну християнам, Мабуть все ж таки не вбачала в цьому святі нічого поганого. Так власне воно і є.

Відомим фактом вважається, що прийняття християнства на Русі в цілому позитивно відобразилося на її внутрішньому та зовнішньому розвитку. Християнство зокрема сприяло значному збагаченню місцевої культури, через можливість культурного обміну з іншим християнським світом. Але також відомо, що прийняття християнства на Русі супроводжувалося значним небажанням змінювати свої релігійні погляди місцевими мешканцями. Праця "Дохристиянські вірування українського народу" розкриває особливості релігійного світогляду східних слов'ян в період, коли християнство ще не було офіційною релігією Київської Русі. Важливо, що ця праця створена відомим громадським та політичним діячем - Іваном Огієнком, який був змушений після поразки українських національно-визвольних змагань 1917-1920 років емігрувати. Вже в еміграції прийнявши духовний сан з часом митрополит Іларіон очолив Українську греко-католицьку церкву Канади. Його робота присвячена дохристиянським віруванням українців, написана цікавою літературною мовою та спрямована для широкого кола читачів.

Эта книга очень большой труд, проведенный человеком, увлеченным своим делом не меньше, наверное, чем верой, которую он бережет и несет в народ. Ведь автор книги не совсем ученый, он митрополит и это накладывает большой отпечаток на изложение текста. Это не научное, а художественное изложение и часто, пока читаешь, ловишь себя на мысли, что во многих местах текст напоминает речевыми оборотами проповедь. Это не хорошо и не плохо, но более привычно и понятно, а еще информация воспринимается легче, когда все же научная книга имеет форму доклада, а не напоминает религиозную литературу. Я ни в коем случае не хочу никого обидеть, и самого автора тем более, но подобная форма изложения значительно сужает круг читателей. Но вот какой минус я увидела в этой книге, так это полное отсутствие наглядности, нет ни одной иллюстрации, зарисовки либо фото, как доказательство не голословности. В книгах подобного рода иллюстрации просто необходимы, чтобы читатель видел то, что описано в книге, наглядно понимал и воспринимал информацию, видел то, что дошло до наших дней, как доказательство наличия культуры. Сама же информация в книге очень интересная, жаль без картинок и немного в одухотворенном изложении.