Рейтинг: десь 5/10. Протягом читання мої думки дуже змінювалися, але, на жаль, не в кращу сторону. Ми маємо цікавий сеттінг, що обіцяє нам не піратів, але моряків + боги, морські істоти та приховані таємниці. Почуття героїв це lovers to enemies to lovers, що я особисто дуже люблю. Тому я покладала деякі сподівання на цю книгу. Але, як би я не намагалася, мені не вдалося по-справжньому відчути і захопитися цією історією. Мені не сподобалася головна героїня, тому я дуже скептично віднеслася до половини сюжету, що керувався її вчинками. На жаль, вона для мене як Аєліна зі скляного трону — мої початкові симпатії розбилися, коли авторка звела причину лідерства до “вона народжена, щоб керувати” і за це прощалися дуже серйозні провтики. Перша книга для мене була більш легка і динамічна, в той як другу було важко читати на початку/в середині через розтягнуті роздуми і відсутність пригод. Інтриги на для мене тут не було зовсім, усі “неочікуваності” передбачувані, що трішки засмучує, адже іноді хочеться ефект вау. Щодо стосунків героїв — я щиро люблю, коли “альфа” жінка, як то в Жорстокому принці чи Змії і голубці, але тут під кінець здавалося, що у мгг не кохання з цінуванням своєї жінки, а залежність і якесь маніакальне її возвеличення. Хоча, може, мені то здалося, бо не перший раз за собою помічаю, що емоції при читанні англійською та українською сприймаються по-різному. Так як останні сторінки, де просто впихнули купу смертей і поєдинків, я гортала аби швидше закінчити, то третю книгу я починати не хочу зовсім. Якщо казати про щось хороше - мені дійсно сподобалися другорядні персонажі, зокрема команда Кейри. Плюс у книзі є непогані жарти і дозована кількість поцілуйчиків.