Богдана Бойчука прийнято вважати модерністом нового покоління, а саме еміграції 60-70рр. Я не зовсім погоджуюсь з таким визначенням. Чомусь літературознавці люблять використовувати слово модернізм як своєрідне кліше будь-де, якщо лише автор не виражає свої погляди відверто і безапеляційно як соцреаліст. У всіх інших випадках - не задумуючись модернізм приміряють на всіх без виключення. Як на мене, це досить примітивна тактика, але пояснити її дуже просто-адже модернізм в українській літературі не має таких чітко виражених рис,особливостей і хронологічних меж,як в європейській. Але ми дещо ухилилися від теми. Отже, Бойчук. Він працював у багатьох жанрах- поезія, проза, переклад,драматургія, критика, редакторська справа,публіцистика тощо. Також варто зазначити, що Бойчук є одним з засновників всім відомої Нью-Йоркської групи. Потрапивши молодиком до Європи під час війни як остарбайтер, по її закінченню емігрує до США, де і починає свій плідний літературний шлях. Поборов туберкульоз, переїхав у Нью-Йорк, працював інженером. Активно пише, перекладає, редагує літературні журнали, пише критику, п'єси. В похилому віці повертається до України вже після незалежності. Смерть, що настала 2017 року пройшла чомусь непоміченою для суспільства - не знаю, чому ми так не цінуємо своїх культурних діячів. Похований на Високому Замку у Львові. Драматургія Бойчука наскрізь пронизана трагізмом і зосередженням на внутрішньому світі людини. Психологія, передача відчуттів і переживань героїв короткими, влучними репліками, жестами підсилює атмосферність драм. Збірка п'єс є яскравим прикладом екзистенціалізму. От тут ми підбираємось до стилю Бойчука. Його натхненником був Беккет, і ми добре бачимо це в його творчості. Театр абсурду- це основна складова екзистенціалізму. Безперечно, екзистенціалізм є одним з напрямів, розгалуженням модернізму, але він кричуще відрізняється як таковий від класичного модернізму межі 19-20 ст. саме в Україні, яке прийнято вважати за зразок. Отже, Бойчук рівнявся на класиків Західного світу і вся його творчість підтверджує це, значить його можна назвати екзистенціалізм ом, а значить модерністом у європейському вимірі, але аж ніяк не в українському літературному жанровому розмаїтті. Основні теми п'єс- внутрішній конфлікт, боротьба людини з самим собою, не так з обставинами, адже вони частково не грають головного значення в драмі. Самокопання, пошук відповіді, гостра особистісна криза і абсурдність реальності- ось основні теми його творчості в драматургії. Вважаю, що сьогодні у нас дуже слабко висвітлена вивчення творчості таких письменників і їх творчості.