Перша частина книги, особисто для мене, була цікавою та інформативною. В принципі, знову ж на мою власну думку, Анна Гресь не дуже глибока авторка. Ця книга видається мені збіркою психологічних фактів та прийомів з інтернету. Але це якісна збірка: впорядкована, правдива; вона економить час на пошуки достовірної та адекватної інформації в інтернеті. Їй можна довіряти. Багато батьків дійсно не розуміють саме причини, так званої, залежності від телефонів/комп"ютерів тощо. Не розуміють, що це може бути компенсація потреби в увазі батьків, подолання якихось свої внутрішніх страхів та переживань, недостатній рівень довіри між дитиною та батьками. Немає нічого поганого у тому, щоб 3-5річна дитина мала доступ до телефону або телевізору. Погано те, що більшість батьків не знає та не розуміє позитивні та негативні наслідки цього. До прикладу. Є в книзі фраза про те, що багато часу в мережі проводять люди, що схильні до депресії та мають низьку самооцінку. Це повинно спонукати батьків більше проводити часу з дитиною, а не просто забирати телефон, воляючи "Це дуже шкідливо для тебе"! Описано не дуже глибоко та детально, але це важлива інформація і вона в книзі є. Ось далі... Про обмеження доступу дитини до усілякого інтерактиву — не вірю. Не вірю, що авторка сама з трьома дітьми дотримується усіх цих правил. Так, це не є обов"язковим, але мені здавалося, що такі книги це не армійська методичка, а підтримка для батьків, хіба ні? Такі книги не читають УСІ батьки. Їх читають ті батьки, які потребують підтримки без походів до психолога. Здається, що деяких принципів, прописаних у книзі, зможуть дотримувати тільки батьки з дітьми у вакуумі.