Старий дім, що руйнується на очах. Дивна родина: деспотичний батько, мати — єврейка, яка, під страхом смерті за себе і сина, зреклася під час Другої світової війни своїх батьків; старший син — дисидент, молодший — сексот органів безпеки, донька — психічно хвора. Намагання вирішити питання з успадкуванням заклятого будинку, що був свідком багатьох неприємних подій, болюче і гротескне водночас, як і сімейний сніданок, запропонований головою родини з цією метою. Головним антигероєм п’єси можна вважати саме цей розкішний, попри його жахливий стан, функціоналістичний особняк, що сколихнув долю не одного покоління родини Помпе.

У першій дії знайомимося зі стосунками, проблемами і психологічними травмами цієї родини, а вже в другій дії історія сім’ї складається в загальну картину, до останнього, так би мовити, пазла. Чи йдеться лише про міщанську мораль і спробу налагодити порушені сімейні стосунки? Ні, не тільки. Мова про те, що виправити подібні відносини неможливо лише певними технічними заходами.

Ця притча виходить за межі однієї задушливої сімейної драми. Автор виніс на загал деякі глибоко приватні узагальнення з життя власної родини, тому кожна діюча особа п’єси — не лише певний образ, а й уособлення сотень схожих людей, які нас оточують в житті.