Огидна книга. А спираючись на останній скандал розумієш, що автор думає так само як і головний герой. "Я купив її і нехай тепер товар себе відробляє"- ви не раз почуєте в цьому творі. Бо відношення до жінку тут як до речі, але річ, яка дуже від того щаслива. Бо навіть повіїї тут показуються, як щасливі та багаті панянки, які нічого не роблять, кайфують від роботи і живуть шикують. Перша і остання книга автора, фе(

Взагалі перечитав за два дні. Дуже легко іде. Але, здавалося, попри дуже таку фривольну тему, достатньо реалістичні якісь такі описи тих речей, про які в галицькому товаристві не прийнято говорити, - книжка дійсно розгортає широку таку картину побуту і звичаїв як дна, так і навпаки – компартійної верхівки. З ретроспективного погляду це дуже цікаво. Тут навіть не дно і верхи – а їхнє взаємопроникнення, ті суспільні звичаї і відносини, які дуже буйно квітли – та не так давно – в якихось восьмидесятих і багато хто їх ще добре пам’ятає. Ну і так вся ця корумпованість, в такому вигляді як ми її зараз знаємо, багато в чому родом саме звідти. Мабуть, авторові під час написання (а це, так би мовити, відноситься до раннього періоду творчості шанованого п. Юрія) швидше ішлося про гостросюжетне, скандальне читво, з детективним сюжетом. Наразі, абсолютно відповідально можна казати про розгорнуту картину епохи на прикладі її невидимого, але дуже впливового боку – боку скритого від обивательського ока.

Мені переважно подобається все, що пише Юрій Винничук. Чи то літературна вигадка, чи автобіографічні нариси, чи відверта публіцистика. У нього добре впізнаваний стиль, який, проте, не набридає. Я знаю, про що кажу, бо читаю вже четверту книгу під ряд. Роман "Діви ночі" вважається однією з вершин його творчості (хоча цей пік ранній, адже перша частина твору написана у 1978 році). Це - роман-авантюра, роман-еротика і роман-переживання. Я не в захваті від фіналу, але мені дуже подобається, як пан Юрко йде до такого логічного, хоч і трагічного завершення. Хоча варто би було і третю частину створити. "Діви ночі" про те, як знайомство з повіями може зробити юнака сутенером, а "колєгування" з міліцією приносить купу проблем і побоїв. А ще показує картину епохи - гріхи партійної верхівки союзу, у якому не було сексу. Місцями занадто відверто, місця занадто мерзотно, але "Діви ночі" вас просто так не відпустять і залишать по собі після смак, як після бучного бенкету. Потім трохи болітиме голова. З корисного: можна вивчити ранги проституток, але не уявляю, як (і чому) така інформація може згодитись.