Це книга, яка спочатку здається легкою і навіть трохи дивною, але чим далі читаєш, тим сильніше вона чіпляє емоційно. У ній є не лише тема подорожей у часі, а й дуже знайоме відчуття страху перед майбутнім, швидкоплинності моментів і бажання хоч ненадовго зупинити час. Найбільше мені сподобалася атмосфера історії. У книзі немає надто складної фантастики чи перевантажених пояснень — навпаки, усе подається легко й природно, через звичайне життя героїв. Саме тому подорожі в часі відчуваються не як щось грандіозне, а як диво, яке випадково увірвалося у повсякденність. Головна героїня дуже жива й справжня. Вона не поводиться як “ідеальний персонаж”, а часто губиться у власних емоціях, робить помилки, не розуміє, як правильно вчинити. Було цікаво спостерігати, як поступово вона починає дивитися на світ і людей навколо трохи по-іншому. Окремо зачепило те, як книга говорить про час. Не тільки буквально, а й емоційно — про моменти, які проходять занадто швидко, про людей, яких боїшся втратити, і про речі, які хочеться змінити, але неможливо. Після деяких сцен залишається дуже дивне відчуття — ніби легкий сум упереміш із теплом. Книга читається швидко, але після завершення ще довго не відпускає. У ній є щось дуже тихе й щире, через що історія здається майже сном або спогадом про щось важливе.