Березень-квітень я приділила час читанню Генріха Белля, просто тому що мені подобається як він пише, інакше я б його не читала. Можливо скоро я ще повернуся до цього письменника, а поки хочу відзначити ті твори, якими вразилася найбільше. «Дім без господаря». «Ірландський щоденник». Радіоп'єси. Даже сподобався «Ірландський щоденник» Генріха Белля, у якому один нарис письменник присвятив Лімерику. Лімерик - це не вірш, а місто, в якому Генріх Белль побував, коли багато років жив в Ірландії. В «Атласі світу» Лімерик знайти дуже легко, оскільки це велике місто, у своєму «Щоденнику» Белль зобразив його дуже цікавим і жвавим. «Ірландський щоденник» написаний у художньо-біографічній манері, у ньому немає якоїсь задокументованої інформації, що підтверджує той чи інший випадок. Зате ірландці добре розповідають історії. Читання творів Генріха Белля затягнулося, оскільки задумала прочитати всі його романи, оповідання, радіоп'єси й есе, а вже там як складеться. Заздалегідь нічого не планую. Мені сподобався цей письменник, здатний легко висловлювати вдалі думки, не докладаючи над собою зусиль. Генріх Белль добре знав і розумів менталітет своєї нації, що й дало йому змогу створити типові реалістичні образи. Понад 300 найкращих творів, деякі з них перекладено українською мовою, тож українці-книголюби можуть читати письменника своєю рідною мовою.

Мені подобаються письменники-гуманісти, письменники-романісти, письменники-анімалісти, письменники-мариністи. Генріх Белль, якого зараз читаю, подобається, як автор сатиричних і ліричних творів, часто антивоєнного характеру. Наразі читаю книжки з бібліотеки та «Атлас світу». Я це пишу не для того, щоб похвалитися тим, що я постійно щось читаю, а для того, щоб розповісти про книжки та їхніх авторів. Я завжди остерігалася військової тематики, а якщо й читаю, то цікавих мені зарубіжних письменників, таких як Юхен Борген, Генріх Белль, або той самий Джон Стейнбек, які жили у військовий час і були учасниками бойових дій, а потім усе, що бачили й чули, розповідали у своїх романах. Пишу про свої враження, не завжди позитивні та приємні, якщо говорити про негативний бік життя людини або людства загалом. Для мене найбільш негативний бік - це багатовікові війни, яких в окремих випадках можна було б уникнути. Для мене війна — це болісна, страшна, але аж ніяк не захоплива розповідь. Я оминаю документальні принаймні нехудожні книжки про війну, про війни, бо це справді страшна тема.

Рекомендую цю книгу прочитати хоча би тому, що ми вже маємо ситуацію, коли діти ростуть без своїх батьків.