Я взяла цю книжку в подорож, як легке читання (ну я в подорожі, героїня подорожує), я давно так не помилялась. Бо вона яка завгодно, але не легка. Це автобіографічна історія. Вона про Тихоокеанський Верховинний шлях - пішохідний маршрут у США на 4265 км, який тягнеться вздовж гірських Сьєрра-Невада та Каскадних гір від кордону з Мексикою до кордону з Канадою. Шеріл пройшла 1770 км, одна, в горах, з величезним рюкзаком, без жодного досвіду туристичних походів. Але свою історію Шеріл почала з того, що саме привело її на цей маршрут. А привело багато всякого лайна: смерть матері, невдалі спроби впоратися з горем, руйнування шлюбу, героїн. І для неї ця подорож багато в чому була останньою спробою вирватися з болота, в яке перетворилося її життя. І ось мабуть в чому моя проблема. Бо це історія про особисту драму, яку лише обрамляє ця піша мандрівка. Ми постійно перебуваємо в голові авторки, де вона на повторі прокручує травматичні події, намагаючись їх переосмислити і відпустити, знову і знову. Деякі місця були настільки важкими, що я відкладала книжку на кілька днів і брала ромком. Друга проблема. Ми з авторкою зовсім не перетиналися у цінностях та поглядах на життя і тому я так і не змогла на всі 100 проникнутися її історією. Але книга правда хороша, просто не моя. На відміну від інших тревелогів, вона не романтипзує піші походи. Вона розказує, як важко і виснажливо може бути, скільки разів захочеться кинути, але скільки прекрасного, може принести шлях. Свого часу мені дуже сподобався фільм, треба передивитися.

Дуже особлива книга для тих, хто хоч раз був у поході. Ти ніби разом з авторкою ідеш цим шляхом: страждаєш, радієш і знаходиш. Неймовірна історія, справжня і вражаюча

Автобіографічний роман про пошуки сенсів, про подорож, котра випробовує на міцність кожну клітинку тіла, але має благородну мету - зцілення душі. Шлях на одинці зі своїми думками, шлях звільнення, шлях переоцінки цінностей, шлях до життя в гармонії з самою собою. Глибока історія, читайте, насолоджуйтесь.