Купуючи книгу Олександра Вільчинського "Дерева на дахах", не чекала від неї чогось надзвичайного. Просто, глянувши на кілька сторінок, зрозуміла, що це - досить легка література, у прямому і переносному значенні (і читатиметься легко, і в сумочці займатиме мало місця - можна носити із собою і на лавочці читати). Та, на мій подив, ця книга викликала ну просто неймовірні емоції! Автор, розповідаючи від імені головного героя, вводить у книгу реальність - і ця реальність - місто Тернопіль. "Файне місто", як співали "Брати Гадюкіни". Який колорит!!! Вулички, кав'ярні, люди.... Місця, де збиралася тернопільська богема. В цій книжці переплітаються і лірика, і брутальність. Для жінок це можливість залізти у свідомість чоловіків і поглянути, що ж у них в голові. Є тут про любов - до усіх жінок і коханок))) є про родинні зв'язки.... є справжня чоловіча дружба, пригоди, поневіряння.... є місто, яке неможливо не любити. Є ностальгія.... І є дещо екзотичне))) Рекомендую читати і чоловікам, і жінкам.