Роман «Демельза» - це друга книга із серії саги про Полдарків. На початку книги у Росса та Демельзи народжується дитина – Джулія. Після проведеної ночі (події описані в першій книзі) Росс та Демельза одружуються через два тижні. Стосунки між ними засновані не на коханні, а на довірі, розумінні та симпатії. Демельзі відомо про почуття Росса до Елізабет, вона постійно себе порівнює із нею, і звичайно не на свою користь. Вона – дочка шахтаря, що виросла без матері у злиднях, звикла виконувати усю домашню роботу, немає навичок як поводитися у вищому товаристві. В цьому їй почасти допомагає кузина Веріті. Хоча, перевтілення Демельзи автор дещо аж занадто описав, як на мене, особливо її шалений успіх на балу, де «всі були від неї у захваті».)) Росс збіднілий сквайр, має частку у шахті Віл-Лежер та має підприємницький запал, він разом із однодумцями засновують Карнморську мідну компанію, але конфлікт з впливовим банкіром – Джорджем Ворлеганом приводить до закриття компанії. Через сімейні обставини в Росса погіршуються стосунки із кузеном Френсісом. В стосунках Росса з Демльзою теж не все добре – все більше Демельза має «своїх» таємниць, про які не розповідає Россові. Фінансовий стан сім’ї катастрофічний. В романі описано життя людей в шахтарських селищах: їхні проблеми, радощі та драматичні події. В Корнуоллський край приходить епідемія, і Демельза маючи неймовірно добре серце, переступивши всю свою гордість, допомагає в догляді за сім’єю Френсіса та Елізабет, а їх син Джеффрі Чарльз присмерті. Кінець роману дуже драматичний: ціною врятованих життів стає їхня власна дитина, і ось тут починається перша тріщина у стосунках Росса та Демельзи, через не проговорені слова та затаєні образи. В цей час біля берегів земель Росса сідають на мілину двоє суден, він не лише дозволяє, а й заохочує селян їх пограбувати… Неймовірний роман!!!

Перший роман "Росс Полдарк" більш оптимістичний і закінчується позитивно: головні герої щасливі разом, будинок відремонтували, сад посадили, дитя народили, життя налагоджується. Другий роман "Демельза". У другому романі йде загострення політичної ситуації в країні. Люди незадоволенні умовами та оплатою праці, організовуються страйки, закриваються шахти, що давали основну кількість робочих місць, тому безробіття лягло "голодним каменем" на кожну родину. Голод, епідемії хвороб, нестача їжі, нелюдські умови у в'язницях ображали людську гідність. І що тим часом робить влада? Нічого.... а ще збільшує податки. Хоча, "найбільший злочин влади - бездіяльність, вона має боротися з власними негараздами, яких, на жаль, навіть не помічає"(сл.авт.) Демельза. Намагається стати леді, при цьому швидко забуваючи своє походження і вже при хрещенні своєї дитини вона стидається своїх кровних родичів. На протязі всього твору про них не згадує, їй не цікаво де рідні брати і що з ними, та і чи взагалі живі, за 7 років життя в Нампарі їх не відвідала і нічим не допомогла, хоча могла. Зате чужим людям намагається догодити аж із шкури лізе. Через таку поведінку приносить додому тяжку хворобу від якої помирає її дитина. Чи варта її благочинність такої жертви? Росс. Розумний молодий чоловік, іноді різкий, зате чесний, беручкий до роботи... і до азартних ігор також, хоча намагається себе стримувати. Часто порівнює Демельзу з Елізабет. Одна - Демельза - "жебрачка, вихована серед пияцтва і бруду", інша - Елізабет - "красива і жіноча аристократка". Веріті. Ось кого мені дійсно шкода. До 30-ти років жертвує своїм особистим життям, щоб догодити батькові та брату, які так і не зрозуміли її почуттів. Ну то хай як хочуть. Нарешті вона приймає рішення і йде на поклик серця. Ще шкода дітей, які вже з 6-ти років працювали на шахті, а з 9-ти спускалися у забій. 9 років! У нічну зміну? Бідні діти! Бідні батьки! Росс Полдарк в розмові з баронетом Тревонансом говорить: "... я не можу належати до партії, яка штовхає країну в безодню та схвалює чесноти інших країн..." ст. 426. На що йому звучить відповідь: "... я не можу належати до партії, що байдуже споглядає теперішній стан країни..." ст.426. В кінці роману автор описує варварські інстинкти людей місцевих поселень при розподілі здобичі з кораблів, прибитих штормом. На очах проходить оргія руйнування як матеріальна, так і духовна також. Третій роман читати буду обов'язково. За другий "5".

Я полностью поглощена продолжением истории семьи Полдрак. Это вторая книга в серии Полдарк, которая была впервые опубликована в 1940 году. Сюжет сосредотачивается вокруг жизни Росса Полдарка, который является темным и распутным персонажем, высокомерным и сильным, но часто чрезмерно сострадательным по своей природе. Это конец 1780-х годов, и он вернулся с войны в свой дом в Корнуолле, Англия, но обнаружил, что его отец умер и оставил его почти нищим, а девушка, на которой он обещал жениться, обручилась с двоюродным братом, Фрэнсисом. В этой книге прошло несколько лет с момента его возвращения, и молодой Демельца Карн, которую он нанял кухонной девочкой в ​​возрасте тринадцати лет, уже выросла и начала привлекать его внимание. Я люблю характер Демельцы, ее природа просто источает радость жизни. Она призывает счастье во всем, что она делает, и всех, кого встречает. Даже те, кто настроен презирать ее, почти не могут этого сделать. Но в то же время она скромна и робка, почти требует, чтобы ее ценили, как того требует ребенок. И, похоже, она стала именно тем, что нужно Россу, чтобы успокоить его измученную душу. Я настоятельно рекомендую эти книги всем, кто любит хорошую историческую драму. Эти персонажи вне времени. Блестяще написано. Единственный недостаток, который я вижу здесь, это длина. Увы, в серии аж 12 книг) но я осилю )