«Дельфіни і Вельзевул» не залишить байдужим жодного з українських читачів, бо це неймовірно чесна книжка, написана зсередини війни та болю, свідком яких став Войцех Тохман. Став за власним вибором: «Скрізь я розмовляв із тими, хто рятує тварин. І замислювався, чи маю право як репортер – якщо люди довіряють мені свої воєнні історії – залишити їх тільки для себе. Чи можна, пишучи про сучасний світ, не писати про вбивство, якщо воно постійно відбувається? Чи можу я мовчати про вбивство?»

Сергій Жадан вважає, що «Дельфіни і Вельзевул» нагадують нам просту, але важливу річ – «Кожне життя має значення»: Зло знищує все, до чого здатне дотягнутись, воно не ускладнює себе вибором, для нього байдуже, кого знищувати, кого вбивати. Цивільні люди, які намагаються врятувати свій світ, свої родини, своїх тварин, є печальним і гірким тлом цієї війни, тримаючись своєї правди та вірячи у справедливість. Їх не завжди помічають за броньованою технікою та зруйнованими будинками, але вони весь час десь тут, десь поряд – люди і тварини, які дивляться в очі злу, намагаючись не відводити погляду.

«Дельфіни і Вельзевул» – це документальна проза про війну в Україні, побудована з реальних історій людей і тварин, які опинилися в зоні бойових дій та окупації. Ця книжка не про військові операції, а про щоденне виживання, страх, відповідальність та вибір, який роблять звичайні люди. Порятунок тварин стає важливим моральним маркером людяності в умовах екстремального насильства і постійних небезпек. Войцех Тохман послідовно руйнує звичні уявлення про другорядних жертв, показуючи, що ставлення до найуразливіших – зокрема до тварин – є показником стану суспільства під час війни.