“Де причаїлася темрява” від А.Б. Поранек ⠀ Ліска - звичайна сільська дівчина, що володіє магією. Все життя вона змушена приховувати свій дар - чи то благословення, чи то прокляття - аби не стати відьмою в очах односельців. ✨🌒 ⠀ Але магія непередбачувана: вона виривається з-під контролю та призводить до смертей… ⠀ У ніч на Івана Купала дівчина вирушає до манічного лісу - Дріади, де за легендами має розквітнути квітка папороті. Ліска мріє зірвати її та побажати позбутися магії назавжди 🌿✨ ⠀ Та саме в лісі вона зустрічає володаря Дріади - демона Лісовика. Монстра з черепом замість обличчя, який керує духами та проклятими створіннями 🖤🌲 ⠀ Ліска приймає угоду демона й фактично віддає своє життя магічній істоті… ⠀ Дім під горобиною стає для неї не в’язницею, а прихистком - місцем, де вона може бути собою 🏡🍂✨ ⠀ Чи зможе демон побороти прокляття? Чи знайде дівчина себе та прийме свою магію? 🌙✨ ⠀ #примхливачитака

Яка казкова була пригода ❤️‍🩹 ☠ У мене не було завищених очікувань від цієї історії. Можливо, якби я не знала, що авторка замовляє комішки до неї в української художниці, то взагалі б не звернула увагу, хоча тема моя – міфологічність (слов’янський колорит), таємничий ліс, дівчина з магією та ще й хлопець з рогами. І, боже, як добре, що я дісталась до цієї історії! ☠ По-перше, вона дуже легко та швидко читається. Оповідь авторки така проста, але водночас і мальовнича, що не хочеться відриватися від тексту ні на секунду. ☠ Мені було дещо важко на початку визначити, в який період часу відбуваються події, бентежили якісь «нові» слова, які не можуть бути в ужитку в певний історичний час, та, зізнаюсь чесно, так до фіналу я й не знайшла відповідь на це питання. Проте це далеко не головне в цій книжці. ☠ А, по-друге, що мене по-справжньому тут підкорило – це головні герої. Вони такі милі, смішні та ніякові, що я усміхалась з кожної їхньої взаємодії. Мене радувало те, як вибудовувалось їхнє спілкування, поступово, через суперечки та непорозуміння, які вирішуються через декілька розділів, а не тягнуться до фіналу. І, перепрошую, звісно, але робити «живий» маєток і всілякі таємниці, які він приховує – це взагалі незаконно проїхатися по тому, що я так люблю в таких «камерних» фентезі-історіях! ☠ Книжка потрапила мені й у потрібний настрій, і у мої вподобання (особливо щодо книжкових чоловіків, які визнають свої слабкості та можуть плакати). Мені неймовірно сподобалось, як авторка побудувала свою лінію оповіді, що хочеться заплющити очі на всі маленькі недоліки, які мені траплялися. ☠Трохи не вистачило висвітлення дивного поєднання релігій, бо воно все відчувалось як каша: тут вони протистоять одне одному, а тут вже ні. Не те щоб я вимагала цього від одиначки, але ясності хотілось би більше, за що і зняла зірочку. ☠Фінал залишає після себе такий гірко-солодкий присмак і нестерпне бажання схопити авторку за плечі, щоб витрясти пояснення, за що вона так зі мною та моїм серцем. Сама по собі це була хороша історія: про пошук себе, про важливість бути собою, про довгі роки самотності та про спокуту. Щиро хочу якомога швидше спробувати іншу книжку авторки, вже сапфічну та в іншому антуражі.