Спершу хочу похвалити видавництво "Білка" за прекрасне видання – тиснена обкладинка у вигляді вітража, білосніжні сторінки, початок кожного розділу проілюстрований реальними фото. Бо історія цілком реальна. На кожну книжку є свій час, от і для мене прийшов час на прочитання цієї. Дуже актуальної, на жаль, в цей важкий і трагічний період війни. Хоч війна почалася не 24 лютого, бо триває 8 років, але зараз масштаби зовсім інші, як і методи. І якби я прочитала цю книжку раніше, то багато які моменти би не зрозуміла, не змогла б як слід пропустити крізь себе страшні реалії, описані тут, особливо моменти наприкінці. Дуже було боляче читати про Марік (Маріуполь), який в 2014 нашим ЗСУ вдалося відвоювати, знаючи, яким місто стало у 2022, але батальйон "Азов" продовжує тримати його оборону. Дебютний роман Тамари Горіха Зерня. Цю книжку отримала з автографом (що для мене дуже цінно і приємно). Доця – це, ніби, символ України, тендітна, але сильна і незламна. Ніби образ кожного українця. Доця – це, ніби, одночасно світло і вікно, крізь яке проходило сонце. Навіть справа, якою вона займалася – вітражі, світильники – теж символізувала світло у темні часи. Доця – це єдина книжка, яку я змогла осилити за 2 місяці війни. В ній показано, як почуває себе людина, яка переїхала з заходу на схід України. Показано з якими труднощами в той час і зараз стикаються волонтери. І яка може бути могутня сила народу, якщо він об'єднується для великої мети. Я вкотре утвердилася в тому, що кожне місто нашої країни є милим моєму серцю саме таким, яким воно є – з діалектами. суржиками і кожне зі своєю особливістю. За час війни дізналася про існування стількох прекрасних міст, які обов'язково відвідаю після нашої перемоги. І на останок, Донецьк – це Україна, так і пише на листівці, яку мені надіслали разом з книжкою.

"Доця" - дебютний роман авторки. У ньому розповідається про дівчину, яка живе в Донецькій області. Основний період розповіді - Майдан і все, що сталося після нього. Але також ми дізнаємось про життя дівчини від її дитинства, переїзду, "першого кохання" (чому в лапках зрозуміють ті, хто читав), нове творче захоплення, розвиток бізнесу, знайомство з іншими персонажами. Також тут є любовна лінія, але мало хто зрозуміє, що вона там є. Ну а далі ми дізнаємось про життя простих людей там, у зоні бойових дій, дізнаємось про роботу волонтерів і ризиковані ситуації, в які вони потрапляють, про те, як може згуртуватись український народ перед обличчям спільного горя, про пропаганду і зомбування, про всі ті реалії, про які я навіть не задумувалась, бо війна ж далеко від нас. І мені за це соромно. Цей твір змусить вас відкрити очі, переосмислити деякі речі, почати цінувати те, що ми маємо. Фінал розбив моє серце. Було боляче слухати, але це життя і в ньому, на жаль, буває всяке... Однозначно варто ознайомитись з цим твором!