Важко писати негативний відгук на книгу, яка мала би стати опорою в такі надскладні для нашої країни часи. Але у мене великі питання до видавництва, яке, схоже, бездумно робило переклад на українську не з оригіналу, не з англомовної версії, а саме з книжки російського видавництва! Якого біса тут вказується що саме російська, а не радянська армія звільняла людей з концтабору!? Це принципово важливо, бо радянська армія - це не тільки росіяни, а й величезна кількість, в тому числі і українців, які загинули за ту перемогу! Не знаю які ще можливі наритиви видавництво преклало з російськомовної версії книги, але читати вже бридко.

усі, певно, чули про психолога з концтабору Віктора Франкла та його книгу «Людина в пошуках справжнього сенсу». але я от, наприклад, не знала, що є ще одна вціліла психологиня, а в неї – чудова книга, навіть дві, про її досвід життя у концтаборі та після. я дуже їх рекомендую. здається, ліпших творів для наших часів не знайти. тішуся, що книгу Едіт Еґер «Дар» маю у друкованому варіанті, можу маркером підкреслювати думки, давати її зараз читати мамі і, врешті, залишити у своїй бібліотеці. Книгу «Вибір» читала в електронному варіанті, обидві купувала на yakaboo. "На тлі постійної непевності дуже спокусливо утриматися від радості, затамлвувати подих і чекати на якусь капость. передчуття катастрофи дає нам ілюзію контролю. Однак не звільняє нас. Хай би що не відбувалося назовні, завжди існує можливість запросити в своє життя радість і красу. Як сказала мені мама, коли ми їхали в вагоні для худоби до Аушвіцу: «Ніхто не може забрати в тебе те, що ти тримаєш у своїй голові». вдячність, спогади, схованка задоволень – усе це ваше і залишається з вами. Часом ми вважаємо, ніби ображаємо померлих і паплюжимо минуле, коли після травми та втрати рухаємося далі, коли радіємо й насолоджуємося життям, коли зростаємо і розвиваємося. Але сміятися - добре! Радіти - добре! Навіть в Аушвіці ми постійно уявляли святкування, уявно готували святкові застілля, сперечалися через те, скільки кмину потрібно додавати до житнього хліба чи скільки паприки до угорського курячого паприкашу. Однієї ночі ми навіть провели конкурс цицьок! Вгадаєте, хто переміг?" Едіт Еґер «ДАР»

Натрапила на книгу "Дар. 12 уроків, які врятують ваше життя" випадково. Не думала, що все таки візьмусь за неї, але мене настільки захопила історія життя авторки, що я таки її прочитала. Чим же мене так захопила історія Едіт Егер? Ну наприклад тим, що в 1944 році вона була в моторошному нацистському таборі смерті, Аушвіці, де пережила смерть своїх батьків. На її долю випало чимало труднощів, але їй вдалося позбутися цих страшних спогадів, і стати психологом, щоб допомагати іншим людям у боротьбі з їх страхами. Ця книга дасть вам дванадцять уроків, які змусять замислитись над питаннями, що вас турбують і знайти способи їх вирішення. P. S. З цієї книги особисто я можу виділити ще й тринадцятий урок: "Ніколи не пізно стати тим, ким ти завжди хотів бути". Яскравий приклад, Едіт Егер, авторка цієї книги. Освіту психолога вона отримала, коли їй було за сорок. Ліцензію на практику отримала у п'ятдесят. А в 90 дебютувала зі своєю книгою "Вибір". До речі, "Вибір" також рекомендую до прочитання.