Автори книги вирішили написати таку собі альтернативну історію, що якби Меч Ескалібур обрав не Артура, а Німуе, яка читачу більше відома як Леді з Озера. Перед нами головна героїня Німуе, яка являється фейрі. Її мати безжально вбивають, і вона, з останніх сил, просить доньку взяти меч (той самий меч) і віднести його Мерліну. Німуе завжди думала, що Мерлін якийсь казковий персонаж, а тепер їй потрібно знайти цього магічного друїда, щоб він їй допоміг. На неї чекає довга дорога, наповнена небезпекою та зустрічами з різними людьми. Такими як Артур, Ланцелот, Моргана, Гвіневра. Тільки тут їхні персонажі дещо відрізняються від тих, які ми так любимо. Я зростала на серіалі про Мерліна, тому дана історія мені особливо не сподобалася тим, що зазіхнули автори на мої щасливі дитячі спогади пов`язані з даною історією. У мене від цієї книги єдине відчуття – я розчарована. Я не можу назвати прямо якісь конкретні провальні моменти, але загалом те як поводили себе головні герої, що вони говорили, в якому напрямку рухався сюжет – усе мене відверто розчаровувало. По книзі знято однойменний серіал, через що я і вирішила спершу почитати першоджерело. Але після такої книги великого бажання витрачати час на її екранізацію немає.