місто. місто ранкове, місто спекотне, місто недільне. кіно у місті, поодинокі дерева під будинками, заводи на окраїнах міст. ці вірші приємні, саме як сонячний ранок у затишку тіні дерев, поки людство спить. дуже хороша збірка, вона заповнює легені чимось живим і рідним. мені припала до душі відчуженість у віршах — чітко спостерігацька роль автора. «вулиці не будуть чекати вони обернуться на скло гаряче й монолітне» як відзначено в післямові Вано Крюґера, це урбаністична поезія. можливо, тому вона видалась мені такою теплою і знайомою. вона нагадує про Київ і про його околиці, про будинок бабусі і дідуся у зовсім іншому місті; про людей, що наповнюють ті міста і місця; відчуття, що наповнюють ті міста і місця. «Місто в нього (Олександра Мимрука) — не пекло, не точка входу, з якої немає виходу, а, навпаки, точка виходу. Місто у нього — не вирок природі чи традиційному суспільству — а, навпаки, точка осяяння, благої вісті». електронна версія книги виконана добре. паперова має м‘яку шерехату обкладинку і папір білого кольору, друк якісний.