Якби можна було, то я б замість оцінки цій книзі поставила б знак безкінечності. Навіть не уявляла, що про війну можна писати так. Красиві звороти, багата мова, у автора, військового пілота-вертолітника, прекрасне почуття гумору. Василь Мулік описує війну на Донбасі без прикрас, з усіма болючими та страшними подробицями. У книзі йдеться також про українських миротворців у Конго та Ліберії. Тут читати одне задоволення. Я нічого не знала про нашу миротворчу місію. Точніше знала, що таке було, але про причини бойових дій в цій країні навіть уявлення не мала. Надзвичайно подобається, що пан Василь описує також побут наших військових-вертолітників не лише в далекій Африці на ООНівській базі, а тут, у нас, всього за кілька десятків кілометрів до зони АТО/ООС. Ох, наплакалася я, коли читала про Донбас. Як боляче, коли гинуть найкращі. Як страшно, коли центральною вулицею твого міста проїжджає траурна колона з труною, вкритою синьо-жовтим прапором. Автор описує це все. Емоції просто зашкалюють. До речі, книга про реальних героїв, дехто досі боронить нашу країну, дехто через поранення пішов у відставку, а замість декого в їх сім'ях на видному місці стоїть по-траурному урочисто вручений прапор із всіма нагородами. Нестерпний біль, коли гинуть найкращі. Приємно бачити на сторінках книги багатьох знайомих нам героїв, хоча деяких вже немає в живих. Книга суто чоловіча. Не тому, що вона для чоловіків. Вона привідкриває завісу того, що робиться в нашій армії, усіх її проблем та звитяг. Книгу я рекомендую до прочитання, але лише тим, кого не хвилює ненормативна лексика, а тут її багато. Проте, вона органічно вписується в цей сюжет. До того ж, хтось взагалі уявляє армію без матюків?! Чомусь така книга, яка зачіпає кожну клітинку душі, має так мало відгуків на просторах інтернету. Вважаю що, її потрібно читати всім українцям хоча б через те, що автор зараз боронить нашу країну. Хоча б з поваги до нього. Зворушлива, правдива, дещо страшна книга про війну. До речі, в автора є авторська сторінка у Фейсбуці, на яку можна підписатися. Дуже рада, що вона мені трапилася. Ця книга - це найкраще, що я читала за всю свою читацьку кар'єру. Пам'ятатиму її все життя. Величезне подяка Василю Муліку за захист і за таку душевну книгу.

Дуже подобається, жива цікава історія, хоч і багато нецензурних висловлювань, але то армійський гумор, куди без них. Дякую за цю книжку! Залюбки читала би ще.

Книжка про/для любителів пригод, "романтики відряджень", ривкового темпераменту (сидимо "на печі, куримо бамбук і раптом підриваємось, летимо, нававлюємо і знову на піч. І все по-справжньому. Злети і падіння, знахідки і втрати. Читаєш і відчуваєш кожну подію ніби сам там побував. І віє з сторінок запахом кабіни вісімки, піском Африки, і степами України. Я відношу такі книги до розряду- "де відкрив, там і читаєш". Якість друку, матеріалів- на висоті. Є стірчка- закладка. Дрібничка насправді, але дуже приємно.