Я не глибоковіруюча людина, тому для мене ця робота закінчилась на третій книзі. Твір поділений на тринадцять книг. Я закінчив читати на четвертій книзі і зараз спробую пояснити чому. Читаючи цю роботу, в мене з'явилась думка, що я читаю роботу фанатика, хоча потім я і зрозумів, що читаю думки людини, яка все життя вірувала і була представником християнської віри. Вважаю, що важливо зазначити, що в ІІ столітті нашої ери християни починали виходити з катакомб, бо християнство було вважалось сектою. Це важливо, бо в ІІ столітті в Римі було прийнято християнство і це стало причиною, чому Аврелій взагалі з'явився. Його ненависть до грецької культури мене дивувала. Йому було однаково на почуття грецьких персонажів, наприклад, коли Еней покинув Карфаген, а дівчина вчинила самогубство, то Аврелій вважав, що дівчина вчинила жахливо, бо їй потрібно було вірувати в Бога, який врятував б її. Августина не цікавить нічого, окрім Бога, він глибовіруюча людина, і все своє життя і свою основну роботу, яка заснувала стиль сповідей у західній культурі(наприклад, сповідь Руссо), він присвятив Богу. Це його вибір, навіть і не думаю засуджувати. Я не повірив в щирість його переконань, з'явилась думка, що він лицемір, який не домовляє чогось, щоб показати який він хороший хлопчик перед своїм татом. На цьому у мене все, дякую, що прочитали.

Серед багатої спадщини святого Августина ,чи не найвідомішою його книгою є "Сповідь. В цій автобіографічній праці з притаманною йому майстерністю видатний богослов і філософ описує своє навернення до Бога. Твір складається з тринадцяти книг. Дев'ять з них є власне автобіографічними. Чотири останні більше схожі на теологічний трактат. Добре, що в кінці книжки є примітки, з яких можна довідатися загальний зміст кожного розділу. Специфікою"Сповіді" є те, що вона написана у формі молитовних звернень до Бога. На мою думку, сучасного читача праця Августина може привабити своєю щирістю, духовним самоаналізом і вірою в Боже милосердя. Усе разом справляє на читача незабутнє враження, яким ми завдячуємо талантові автора. Найбільше мене вразило, як Августин описує свою матір. З синівською ласкою і вдячністю за її віддане ніжне серце. Книжку варто прочитати задля знайомства з унікальними свідченнями про умови існування африканських християнських громад четвертого століття. Ми можемо простежити формування світогляду Августина, його філософських і богословських поглядів.