Патрік Модіано для мене - французький Коцюбинський, щоправда, пише він не новели, а повісті й романи. Кожен його твір сповнений атмосфери Парижа, хоч ця атмосфера більше мінорна, проте така знайома! Одразу переносишся у 1960-ті, згадуєш Бріджит Бардо й Жана Маре, Луі де Фюнеса та молодого Алена Делона. Справжнє французьке кіно, де чоловіки до нестями кохають таких загадкових жінок. Ні, «Цирк іде» не було екранізовано, проте ота атмосфера французького кінематографу у цьому творі присутня. Про що ця повість? Про 18-річного хлопчика, що невідомо чому опиняється у поліції й дає свідчення. Він зустрічає 21-річну красуню, яка теж дає свідчення, теж невідомо чому. Доля єднає їх, вони проводять разом декілька днів й мають намір поїхати до Риму. Однак перед поїздкою долучаються до якоїсь темної історії. Мені, як читачеві, незрозуміло, хто є цей хлопчик, чому його батьки не беруть участі в його вихованні, чому він опинився у відділку, хто така ця дівчина, чи справді вона повія, хто її чоловік, чому вона гине. Надзвичайно багато питань, які так і залишаються без відповіді. Й до чого тут цирк? Кожен має знайти відповідь на ці питання самотужки. Головне у творі - це атмосфера Парижа. Все інше - деталі.

Яка інтригуюча назва, обкладинка, анонс та рецензії! А вирішальний аргумент - нагорода за визначні заслуги в області літератури! Як тут пройти повз?) Про що ж ця книга..? Про людей, які випадково зустрілись, про Париж, про його мешканців, про вулиці, а ще трішки про Рим. А почалось все з розслідування в поліцейському відділку... Що ж поєднує всі ці моменти воєдино?) Складно пояснити, бо мова йде про почуття, які важко піддаються логічному осмисленню. Однак пристрасть зароджується між незнайомцями, об'єднаними незрозумілою читачу таємницею розслідування. Втім, на цьому таємниця і незрозумілості не закінчуються, адже чим більше наші герої пізнають один одного, життя, минуле, тим більше з"являється незрозумілого: нових персонажів, пес, позичений автомобіль, кафе, нетиповий Париж. Місто заповнює собою всі паузи між роздумами та подіями головних героїв. Справжні вулиці, справжні місця, справжні кафе та готелі, які оживають в уяві, та роблять історію книги реальною і вигаданою одночасно. Але чим вона закінчується? І до чого тут цирк? Розв'язка буде неочікуваною, швидкою і незавершеною)

Щоб виконати завдання вересневого ,,Книжкового сюрпризу", я обрала ,,Цирк іде" Патріка Модіано (видавництво ,,Фоліо", переклад -- Іван Рябчій). Ця невеличка книжечка -- всього якихось сто з хвостиком сторінок, плюс, кишенькового формату -- належить до новинок цьогорічного 25 Book Forum Lviv. Патрік Модіано -- сучасний відомий французький письменник, титулований різноманітними нагородами, зокрема Нобелівською та Гонкурівською. Цей роман -- моє перше знайомство з видатним майстром пера, про якого я, щоправда, вперше дізналася лише нещодавно. ,,Цирк іде" -- це історія про Париж, про двох людей у ньому, про їхні почуття, а ще про Рим. Уже наявність цих двох міст на сторінках твору подарувало мені неабияке задоволення, адже авторові вдалося зобразити їх дуже і дуже атмосферно (люблю такі книги, в яких буквально можна поблукати тими чи іншими місцинами пліч-о-пліч з головними героями)). Двійко центральних персонажів -- це люди, які знайомляться, прибувши давати свідчення у геть заплутаній справі, до якої обоє, як видається спершу, абсолютно непричетні. Молодий чоловік на ім'я Жан та старша за нього Жизель. Неодружений і та, котра уже встигла побувати під вінцем. Між ними зароджується кохання, ну це ж Париж, скажете ви, але скільки воно триватиме? Дізнаємося згодом. ,,Цирк іде" -- легка, захоплююча, романтична та детективна історія, яка неодмінно прикрасить вечір будь-якого книголюба. У ній кожен віднайде щось своє. А щодо назви, то вона метафорична, тобто не буде ані клоунів, ані дресированих тварин, ані наметів. До чого тут цирк ласкаво запрошую дізнатися і вам ).