«Чутливий наратор» — назва нобелівської промови Ольги Токарчук і першої її книжки, опублікованої після здобуття Нобелівської премії. Це збірка есеїв, у яких авторка ділиться читацьким і глядацьким досвідом, говорить про права тварин, вшановує внесок перекладачів, міркує про роль подорожей і власну творчість. Розповідає, як народжувались деякі з її книжок, як з’являлись ідеї, персонажі поступово набирали сили і вступали у свої права наратори. Раціональний аналіз власної роботи поєднується тут з ірраціональним переживанням літератури — дива, до якого ми можемо доторкнутися.