Лише дійшовши до середини твору я зрозумів про що саме він є. Тут йдеться навіть не про хворобу чи лихоманку або ж, як дехто припускає, про будь-яке лихо що існує у світі. В центрі будь-яких подій завжди були і будуть люди. Що вони будуть робити дізнавшись що лихо вже на порозі? Рятуватися? Запобігати її появі? Авжеж ні! Будуть жити попереднім життям. Наскільки вдало автор показав егоїстичність людей. «Люди не могли повірити, що якесь лихо, може стати на заваді їх планам». Ось ця фраза просто розкрила усіх нас. Ми завжди думаємо що все найгірше позаду, хоча насправді воно все попереду. І далі: «Навіть якщо висить над усіма небезпека, це не означає що треба нехтувати правилами захисту та запобігання». А люди нехтували. Ну звісно, ми ж люди, «вершина» еволюції, як вони думають. Сподобалось як автор зобразив усіх нас. Всі ми інфантильні особини, що лише живуть своїм життям. За що й платимо. В докорах Камю я впізнав себе. Памʼятаю як 12 березня (вже всі дізналися про початок коронавірусу, старт карантину) та 24 лютого (саме цього дня) я абсолютно ні про що не переймався. Продовжував жити так наче нічого не відбувається. «Все пройде, все минеться». Так, можливо мене це врятувало, але хіба така поведінка була гідна поведінки того хто реально цінує своє життя. І наостанок, як це властиво А.Камю, доктор Ріє навіть не дивувався людям. «Люди не змінюються». То може доведемо Камю зворотнє?

Це твір не про чуму, не про те, як суспільство може побороти епідемію, не про відвагу лікарів чи окремих героїв. Якщо читати книгу в такому ключі, не вдасться винести того, що в ній заховано. Чуму використано як метафору, а написано роман було із відсилкою на німецьку окупацію. Хвороба постає тим злом, яке не має за собою причин і мети, яке просто стається, може бути як чимось внутрішнім, так і підступним зовнішнім. Сенс роману автор передає вустами різних героїв, і самі їх образи наштовхують на чимало роздумів. «А що таке чума, якщо замислитися? Це просто життя, от і все». Особливо актуальною книга здається зараз, в період повномасштабної війни. Багато в чому суспільство, описане в «Чумі», схоже на наше з вами. В ході читання я дивувалась, наскільки описане виявилось актуальним. Раджу до прочитання всім. Проте, не читайте твір як роман про епідемію та психологію окремих людей під час неї. Якщо знайомі з творчістю Камю, зможете виловити багато думок, притаманних саме його філософії. Якщо не знайомі, то це чудова можливість познайомитись. Роман змусить задуматись і розкриє багато складних питань. Це справжній скарб для тих, хто любить «пережовувати» літературу, а не читає просто заради сюжету. Приємного читання :)

Із творчістю Альберт Камю, а саме його твором "Чума" я познайомилася на уроках зарубіжної літератури. І, якщо чесно, була приємно вражена цікавим сюжетом та мовою автора. Сюжет не надто радісний, оскільки він розповідає нам спалах небезпечної хвороби - чуми, серед населення. Автор неймовірно майстерно описав тривожність та напругу у місті, відірваним та ізольованим від усього світу. До того ж, читаючи про страх людей, а також горе від неминучої втрати близьких людей, болісно тріпотить серце. І в цьому прослідковується заслуга автора, адже читач буквально переноситься у місце подій і щиро співпереживає персонажам. Читається книга, не дивлячись на складну й моторошну тему, достатньо легко і захопливо. Від мене 4/5. В майбутньому обов'язково ще раз перечитаю цю історію.