У нас це не перша книга Ервіна Мозера. Якість чудова, сторінки плотні, яскраві, обкладинка тверда. Дітям подобається, що історії короткі, їм не стає нудно. А особливе задоволення роздивлятися неймовірні яскраві ілюстрації. Перед сном ми читаємо 3-4 історії, історій вистачає на довго, адже їх в книзі 77. Дійові особи це звірята, які подорожують, товаришують, приходять один одному на допомогу. Історії веселі, легкі, цікаві. Після читання історій, діти довго ще розглядають ілюстрації. Якщо ваші дітки люблять розглядати детальні картинки, то ця книжка точно сподобається. Якщо ваші дітки не люблять слухати звичайні казки, то такі невеличкі історії найкращі.

Книга дуже гарної якості з дуже гарними малюнками. Деякі - ті, що зображують побут героїв історії, навіть містять елементи Віммельбухів, і їх дуже цікаво розглядати. Але, про зміст історій такого сказати не можу. Деякі без логічного кінця, деякі без будь-якого кінця взагалі. Після історії про Сича і мишок, мені, як дорослій людині, здалося, що різнокольорові суміші з різних баночок курив саме автор. Ну от чесно! Таке саме враження після історії про кицю, яка ходила по гриби, які впродовж її подорожі ставали все більшими, а наступного дня вона того лісу навіть не знайшла. І, тим не менш, ця книга є ідеальною для читання дітям на ніч. Сьогодні замовлятиму Фантастичні історії, тому що моїй доньці книга дуже сподобалася і ми читаємо її щовечора. Переклад гарний, розвиває мовлення дитині. Мої сподівання на те, що уяву дитини до рівня уяви автора вона не розширить.

Попри те, що я страшенно закохалася в казки Ервіна Мозера, моя чотирирічна донечка слухає щовечора їх уже впродовж кількох місяців замість улюблених мультиків на добраніч і я вже замовила останню, третю книжку з серії - "Веселі історії на добраніч" - саме ця книжка мене дещо розчарувала. І я поясню нижче по тексту чому. Багато історій стосуються житейських тем - це про спадщину, коли хтось помер, і питання батьківства та соціуму (коли тато-мишка змушений був катати своїх вісьмох дітей на якомусь возику (до того ж всіх одночасно), щоб вони не заважали їхньому сусідові відіспатися (сусід - хижий і нічний птах)). Я вважаю, що такі історії корисні, бо вони вчать дітей сприймати згадані речі, як буденні, як варіант норми (хтось помирає, хтось займається дітьми, виховує їх, організовує їхнє дозвілля, аби вони не заважали стороннім). Але казка про пугача-курця мене обурила!.... В самій казці ніби й нічого аж такого "визивающого" (слово "проситься" на язик, українського відповідника не підберу...) й не було. Але, як на мене, сам факт сприйняття куріння, як норми - занадто не добре. Все решта сподобалося. Рекомендую до прочитання.