Дуже люблю, як пише Григір Тютюнник: просто, гарно, душевно. Кожен твір з тих, що ввійшли до цієї збірки, по-своєму цікавий. Події більшості з них відбуваються у післявоєнний період або безпосередньо під час війни. Всі образи героїв Гр. Тютюнник малював із життя. Це прості люди зі своїми проблемами, тривогами і переживаннями: сільський вчитель, скалічений війною; хлопчик-підліток, який залишився сиротою; інтелігент, який всім своїм нутром не визнає підлабузництва, хабарництва і всього подібного; чоловік, що повернувся з війни і дізнався, що дружина не зберегла йому вірність і т. д. Кожне оповідання - це замальовка з часів, у які жив письменник. Біль кожного з персонажів відгукується читачеві, тільки черству душею людину ці твори можуть залишити байдужою. Мені сподобалося все, що ввійшло до збірки, та найбільше - повість "День мій суботній". Автор так виразно змальовує в ній характери героїв (він це робить у кожному творі добре, а тут особливо), дуже точно і влучно говорить про людські вади, так, що деякі фрази звучать як афоризми. Це та класика, яку я люблю: без пафосу і дріб'язковості, щира і правдива.