“Чотири після півночі” — це збірка, у якій темрява має безліч облич. Кінг занурює читача у чотири історії, де звичайне життя непомітно зсувається у безодню абсурду, страху й фатального збігу обставин. Тут час спотворюється, простір дихає, а реальність тріскається, мов тонке скло під тиском нічних кошмарів. Кожна повість — мов самостійний всесвіт, наповнений відчуттям невидимої загрози. Автор грає на межі буденного і надприродного, змушуючи нас сумніватися у стабільності власного світу. “Чотири після півночі” — це не просто хорор, а симфонія напруження і внутрішнього трепету. Кінг знову доводить, що справжній жах народжується тоді, коли годинник пробиває північ… і час починає текти у зворотному напрямку.

Чотири оповідання, 923 сторінки і багато годин напруги. "Таємне вікно"-психологічний трилер,який описує життя письменника, котрий заховався в віддаленій від людей місцевості, щоб писати свій черговий роман. Але!... Раптом він розуміє, що тут відбуваються дивні і доволі жахливі речі. Вирішивши почати власне розслідування, герой зіштовхується з таким, що сам не в змозі пояснити. Тобто,одразу)...Це оповідання (та,навіть роман,я б сказала),звичайно круте, і Джоні Депп зіграв просто геніально,але,цей допис мав бути не про це. Мова піде про досі невідомого мені(хоч Кінга почала читати в 13-ть) "Бібліотечного полісмена". Просто розповідь про те,як один день може змінити усе життя. Здавалося б,звичайнісінький день,звичайнісінького чоловіка,котрий зайшов в міську бібліотеку узяти собі потрібну йому, книгу.Та коли він повернувся туди через тиждень,то зрозумів,що бачив раніше зовсім не цю бібліотеку,не цих людей,і,мабуть,зовсім не цього року! Ця розповідь вразила мене своєю атмосферністю і шокувала речами, які ми вважаємо своїми таємними страхами.Спочатку,як писав сам Кінг,це мало бути жартівливе оповідання про дітей,які не здають вчасно,прочитані книги.Але,чим далі він писав,тим більше розумів,що для жартів там геть немає місця.Уява заносила його все далі і далі,а чим ближче до кінця,тим жахливішою ставала оповідь...І для нього,і для нас! Так,ви скажете:та це ж Кінг!) І я щоразу очікую чогось такого!Але щоразу він все одно відкриває нові дверцята наших таємних страхів! І ми здригаємось!

Не можу сказати, що я в захваті від оповідань, що містяться у цьому збірнику. Але точно скажу, що для більш близького знайомства із творчістю Стівена Кинга це ідеальна книга. Кожен з творів є унікальним і таким кінгівським. Завдяки ним ви зможете впізнати руку майстра з перших рядків. Що об'єднує ці чотири новели? Вони — це "найпопулярніші" страхи дитинства, у які важко повірити. Кожна з них це варіація на тему: А що, якщо... ми потрапимо у інший вимір? А що, якщо... хтось довідається про мою таємницю? А що, якщо... я не зробив те, що повинен був? А що, якщо... картинка оживе? Всі історії вриваються у звичайну реальність звичайних людей. Тільки-но ти спокійно задрімав у літаку, як виявилося, що в небі відкрився портал, який перекинув тебе у інший вимір, де закінчується життя. "Ленголіери". Ти настільки стидався чогось, зробленого в минулому, що це довело тебе до психічного розладу та вбивства. "Таємне вікно, таємний сад". Кожен твій "прокол" у дитинстві знайде час, щоб наздогнати тебе у дорослому житті. "Бібліотечний полісмен" Те, що ти бачив в фільмах жахів, тепер у твоєму житті. Зображення оживе, щоб тебе вбити. "Сонячний пес"