Відверто не є шанувальницею Сергія Плохія, попри його розкрученість. Хоча вдомав мене є майже всі його праці, видані в Україні. Маю знати їхній зміст, бо є істориком. Однак ця книга про Чорнобиль мені прийшлася до душі. Можливо, тому, що написано її з любовʼю до простих людей - працівників Чорнобильської АЕС, які не скорилися перед російським окупантом на початку повномасштабного вторгнення 2022 року. У тексті дуже багато цитат з інтервʼю працівників станції, з новин. Видно, що автор засуджує повільну реакцію світової спільноти, зокрема МАГАТЕ, не досить швидке реагування на події з боку українського уряду, натомість звеличує керівництво станції, мера Славутича, місцевих, що виходили на акції протесту. Перед нами 12 невеликих розділів, що охоплюють період в один місяць. Читати цікаво. Школа, що тексту менше від 200 сторінок, хотілося б більш ґрунтовного дослідження за такі гроші. І більше авторських висновків, бо ця книга більше схожа на документальне видання чи публіцистику, ніж на наукову розвідку.