Обкладинка серії арґентум, як завше, є дешевим фотошопом, папір нормально якості. Перекладено непогано, вичитано теж, якщо не зважати на постійні помилки з їх/їхній. Історія починається зі вступу. Ми спостерігаємо за швейцарським селом, звичаями. А якщо точніше, то за однією родиною. Як вони готуються до хрещення дитини, зустрічають гостей, йдуть до церкви (по дорозі звісно заходять до шинка посвяткувати), далі відбувається масштабне застілля. Узагалі цікаво було читати, бо наче йдеться про якесь далеке село, але воно мало чим різниться від нашого, хіба що обряди може трішки інакші. Загалом вступ закінчується тим, що старий дідо починає розповідати історію, про чорну стару балку в новому будинку. Тож ми маємо, так би мовити, "історію в історії". І оця "вкладена" історія є основною. Там йдеться і про нерозважливого пана, і про селян, яким через безвихідь довелося домовлятися з чортом. А ще тут багато йдеться про церкву (зважаючи на біографію автора це не дивно). Я би взагалі назвав цю книжку невдалою церковною пропагандою. Чому невдалою? Ну от уявіть ситуацію: ті, хто грішив рано чи пізно будуть покарані, ті, хто був праведним, але жив серед грішників теж рано чи пізно будуть покарані. Але ж може праведникам таки допоможе Бог? Гм... Ну не зовсім. Я би це назвав "із Божою поміччю допоможи собі сам". Тобто мало того, що ти виконував усі заповіді, ти маєш сам собі допомогти, ще й імовірно в процесі порятунку себе та своєї родини ти помреш мученицькою смертю, зате порятуєш грішників. Не надто приємна картина, еге ж? Загалом книга дуже слабка по всіх параметрах. Написано нуднувато, сюжет надто простий, мораль щонайменше дивна. Тож я не можу радити цю книгу. Із серії арґентум вона наразі найгірша.

Завдяки серії книг Аргентум, точніше підбірці, ми маємо змогу знайомитися з винятковою класикою літератури. Саме що цікаве і вирізняє добірку, як і саму дану книгу - зовсім не нудне чтиво, особливо для сучасних поколінь. Адже за жанром тут трилери, жахастики і інше що проймає відчуття як слід. От і ця книга з такої ж категорії, але почитати можна будь-якому читачеві, адже написана вона була під два століття тому. Тодішньому читачеві таке чтиво було ну дуже жахаюче, але сьогодні це просто легкий чудовий зразок літератури. Так як автор твору був єпископом, то весь сюжет покладений на підведення тодішнього читача до правильного образу життя. В формі горору, але продуманого зауважу, тому і цікаво читати такий твір. Ще нюансом твору є повна деталізацію побуту селян, дуже детально і в позитивній формі, було приємно читати такі описи. Ну і головними героями є сам люд селища, а в потрібні моменти виокремлені персонажі, котрі стикаються з пригодою, котру можна виокремити в жанр фентезі по сьогоднішнім міркам. Загалом твір не великий, хоча насичений подіями.

Чудова книга та справжня знахідка для любителів готичної прози. У цьому романі є всі атрибути, притаманні готичним творам: таємниця, жахи та красива дівчина. У цій книзі багато уваги приділяється селянським традиціям: кулінарним особливостям, обрядам, зокрема хрещенню з усіма його деталями та подробицями, включаючи забобони та повір’я, опис побуту та детальне змалювання житлових споруд з інтер’єром та екстер’єром. Водночас автор багато уваги приділяє питанням віри та вірності традиціям та своєму корінню. Так, лише Віра допомагає перемогти зло, яке викликали самі ж люди. Проте вірність традиціям охороняє їх та допомагає вижити. Проте у книзі головне не це, а її трилерна складова. Незважаючи на розуміння того, що це лише сільська легенда, яка має мало спільного з реальністю вона викликає стільки жаху, що окремі фільми на цю тематику нервово відпочивають. Тому відразу варто наголосити, що людям схильним до арахнофобії цю книгу читати не рекомендується. Враховуючи, що в книзі дві основні складові це жахи та заклики до віри, то моралізаторство автора дещо втомлює.