Враховуючи реалії сучасного життя, зовсім не важко повірити в події, що описав Джеймс Еллрой... Тут і продажність наших доблесних органів влади, що мали б оберігати спокій громадян. Тут і сприйняття суспільством людей, що одного разу оступились з праведного шляху. Тут і муки совісті, коли настільки бажаєш чогось, що зовсім не засмутився б через смерть доброго знайомого, ба більше - колеги. І бажання жити, і жити красиво й у достатку, не перебираючи та не гидуючи зовсім ніякими засобами для досягнення мети. Ця книга є досить важкою для сприйняття, але вона змушує замислитись! Замислитись над тим, чи все є правильним на дорозі до омріяного раю на землі, чи варто таки пам'ятати про найм'якішу подушку - чисту совість? Рекомендую для разового прочитання. З іншими творами автора не знайома.

Дуже брудно і тупо написано. Багато зайвої інформації. Залишає жахливе враження. Коли читаєш, здається, ніби автор занурює тебе в смердюче лайно. І ти боїшся опісля не відмитися від нього. Нікому не рекомендую. Прочитавши біографію автора, можна зрозуміти, чому у його творі стільки гидоти, ненависті, темряви. Відчувається ображеність на всіх і на все. Ну так, йому з дитинства було не солодко. Але прикро, що він так і не позбувся своєї гіркоти. Натомість розповсюджує її ще й на своїх читачів. Хоча ця книжка і жахлива, але її жахливість витвережує, застерігає не стати таким самим. Використовуватиму її в якості поганого прикладу. Ніколи не писала відгуків. А цього разу не втрималася. Бо потворність даного твору вражає. Лякає, що можна все життя отак промучитися, не пробуючи боротися за світло в собі, не опираючись злу, що намагається нас зламати. Вибираючи легкі задоволення, забуття, втікаючи таким чином від життя, герої перетворюються в бездушних монстрів, які і своє життя ламають, і інших змушують страждати