Дуже часто підлітки не люблять читати твори з нової української літератури в повному обсязі, адже мова прози незвична (половину речення іноді можна не зрозуміти), описуються якісь нудні, незнайомі й незрозумілі події, і ледь не половина персонажів помирає. Тож часто учні надають перевагу скороченим версіям творів. Але я все-таки вважаю, що свою рідну класику треба читати повністю. Хоч я і витратила на "Чорна раду" Пантелеймона Куліша більше двох тижнів, я ні краплинки не шкодую про це. Цей твір варто прочитати, адже це перший історичний роман, написаний українською мовою. Це енциклопедія тогочасної України, яка розповість про її жителів: селян, міщан, козаків. В основу твору лягла історична подія: Чорна Рада 1663 року. Автор досить точно змалював історичні образи, більше розкриваючи їх за допомогою образів вигаданих. Та навіть вигадані образи здаються такими близькими! Окрім серйозних моментів у творі є ще й чисто український, козацький гумор. І народні пісні, і віщі сни, і барвиста мова, і непокора - вся українська душа постає перед нами. Тож читайте! І в кінці, коли вся картина, весь сюжет розкриється перед вами, ви отримаєте неймовірну насолоду від читання.

В книзі йдеть про трагедію України, одну з найбільших афер у її історії. Автор майстерно описує життя людей тих часів, та дає деякі посилання на майбутнє: "Не можна, мабуть, інше, як тілько горем да бідою, довести людей до розуму". Куліш має звання автора першого історичного роману на українській мові. Він обрав історичною основою для свого роману не славетну добу хмельниччини, а період Руїни - часи поділів української землі, чвар між гетьманами. Козаки - вже не славетні лицарі, що готові постати за правду. За словами Шрама: "а тепер хто йде на Запорожже? Або гольтяпака, або злодюга, що боїться шибениці, або дармоїд, що не звик заробляти собі насущного хліба. Сидять там окаяннії в Січі да тілько п’янствують, а очортіє горілку пити, так і їде в городи да тут і величається, як порося на орчику". Мене здивувала манера написання. На тлі історичних подій діють звичайні люди. Це надає твору реалістичності та справжності. Головні герої живуть поруч з читачем зі своїми радощами та горем, коханням та болем. Твір дуже актуальний і зараз. Хотілося, щоб таких героїв, які б змогли віддати життя за Україну, було більше.