Книга – володар премії Фундації Вудро Вільсона від Американської асоціації політичних наук, аналізує проблему дієвості ненасильницьких рухів опору в боротьбі проти диктатур упродовж 1900–2006 років. Розглянуто стратегічні й тактичні переваги мирного спротиву авторитаризмові порівняно зі збройними виступами, зіставлено ефективність окремих кампаній залежно від частини світу або часу їхнього розгортання, оцінено результативнсть деяких методів боротьби.

На основі докладного аналізу чотирьох прикладів мирних революцій (вдалого масового виступу на Філіппінах, частково успішних кампаній у Ірані та Палестині та невдалої спроби демократизації Бірми) зроблено висновки про умови, в яких ненасильницькі протести мають найвищі шанси досягти поставленої мети. Для активістів громадських організацій, журналістів, політологів, соціологів, фахівців із соціальної філософії та всіх, хто цікавиться методами мирного опору.