Я вважаю, що чергова книга Пола Екмана дає своїм читачам можливість психологічного розвитку. Я читала цю його книгу про дитячу та підліткову брехню не заради розуміння мотивів дітей, які брешуть, а заради поліпшення моєї комунікації з ними в будь-яких ситуаціях. Я переконана, що головна задача Екмана була як раз у подачі інформації про брехню дітей в такий спосіб, щоб зачепити не просто батьківські почуття, а і почуття всіх дорослих людей, які хоча б раз в житті мали діалог із дитиною. І підтримуючи цей діалог хотіли сказати про очевидну брехню, але ця ситуація не привела б до чогось ефективного чи корисного. То як в таких випадках діяти? Що несе в собі маленька брехня і брехня про щось глобальне? Де починати переживати, а де все віднести до простого формування дорослої особистості? І якщо бути відвертим - то де ж дитина вчиться хитрувати? Всі ці питання стали міцною основою цієї книги і у висновках відповіді на ці питання формують здорове уявлення про брехню. Більше того - дозволяють відрізнити деструктивне від нормального.