Українські патріотичні організації Австро-Угорщини зустріли звістку про початок Першої світової війни з величезними надіями. Провідні діячі українських політичних партій сподівалися, що після поразки Російської імперії у війні з'являється нові можливості для національного відродження. Тому, відразу після початку військових дій тисячі українців були готові воювати у складі австро-угорської армії. Але офіційна влада Австро-Угорщини не поспішала створювати українські національні підрозділи у складі армії. На це було дві причини. З одного боку влада вважала, що українці не зможуть ефективно воювати проти своїх земляків у складі російської армії. Другою причиною було небажання офіційної влади озброювати значну кількість українців пам'ятаючи, що головною метою українського національного руху є відновлення української державності. Ситуація змінилась у 1915 році, після цілої низки поразок і браку мобілізаційного ресурсу австрійська влада пішла на створення українських національних підрозділів у складі армії. Ці підрозділи стали одними з найбільш боєздатних у складі армії, а в майбутньому склали основу Української Галицької армії. Наукова праця "Чин легіону Українських січових стрільців на Тернопіллі (друга половина 1915-початок 1918 років)" детально розповідає про складний бойовий шлях цього військового підрозділу. Цінність праці полягає у використанні архівних джерел, що робить доступними маловідомі факти історії цього підрозділу. Книга адресована всім шанувальникам історії України та зокрема військової історії.