Сюжет по собі - дуже гарний! І любов і розлука і дружба і зрада і ненависть та журба. І все це на тлі старослов'янських вірувань та жахіть. Головні герої (позитивні), люблять Україну і боряться за її майбутнє! Стародавні дещо "повикаверкані" слова та вислови. Проте насторожив посил, що нечисть, татарка та "ляхи" мовляв - єдині вороги України та українців. Про Московію майже не згадується, а наприкінці у неї ще й допомоги просять чи то ба навіть дружньої помочі! Просто слів нема! Це ж як все перекрутили!? Козаки служать Вишневецького (поляку), який там є одним з антигероїв, а про те що Московія постійно зазіхала на нас усіх і на наші землі і козаків під себе "підминала", то це нормально і про це ані пари з вуст! Ганьба, я скажу! Як би не сам сюжет, який є дійсно цікавим, то весь цей роман, я б назвав пропагандою! Кінець взагалі - якийсь такий, що краще книгу закінчити не дочитуючи до нього!... Ну для тих, хто був вихованим у проросійській і московитській пропаганді, то можна рекомендувати це оповідання! Де козаків змальовували, недолугими, продажними пияками... Прикро...

Забавный, лёгкий и очень динамичный роман, с которым можно с удовольствием провести свободное время. В нем соединяются исторические события времён Запорожской Сечи и Богдана Хмельницкого (но не в сухом изложении фактов, а как фоновые события, создающие атмосферу повествования), украинская мифология (в книге полно разнообразных мифологических существ - как добрых, так и вредящих и охотящихся на главного героя), увлекательные приключения и даже экшн. Главный герой Михась с детства был необычным ребенком - боги отметили его для совершения важной миссии. Но и нечисть не дремала и ещё с ранних лет пыталась похитить мальчика, но козаки, к счастью, отбили его. Годы спустя подросший Михась сам сталкивается с чем-то загадочно-потусторонним, но вовремя понимает, за кем правда, и пытается защитить себя и козаков от нападений не только предателей, но и нечистой силы. Михась пройдет много испытаний, чтобы выполнить свою миссию и волю богов и очень часто будет стоять "на волосок" от гибели. Увлекательный, местами даже смешной роман.

Не треба уявляти козаків такими! П'яничками, женоненависниками, неписьменним бидлом. Хоча саме так вони змальовані в Чигиринському сотнику. Не знаю, можливо, книга дійсно має захопливий, незвичний українському читачеві сюжет. Тут вам і переплетіння язичницьких стати слов'янських вірувань з авторськими фантазіями, і історія України в нестандартній обробці. Але. На прочитання мене спокусив жанр - козацьке фентезі, і порівняння з Толкіним в анотації. Хоча це, мабуть, вже банально. Кожний новий роман у жанрі фентезі неминуче представляє себе "новим Володарем перснів". Щодо інших не скажу, але Чигиринський сотник, на мою думку, до цього звання не дотягує. Мене дратували головні герої. Усі. І "добрі" якісь недолугі - безстрашні козаки, які тільки і вміють, що пити горілку, сварити жінок і в будь-якій хоч трохи небезпечній ситуації кричати "Божечки, рятуйте!" "Погані" - не краще. Якісь вони діти, а не справжні лиходії. Так, ще мене ну дуже дратувала оцей патріархальний, женоненависний мотив, який повторюється протягом усієї книги - жінку створила нечиста сила, всі жінки - відьми, єдина мета жінки - чоловіка доброго зі світу зжити. Ну, ви зрозуміли. Тому, можливо, сюжет тут дійсно захопливий, багато кому може сподобатися. Але ось ці нюанси зіпсували мені все враження від цього роману і жодного позитиву я вже просто не змогла помітити.