Чи це людина
Бумажная книга | Код товара 747631
Yakaboo 5/5
Автор
Примо Леви
Издательство
Видавництво Старого Лева
Язык
Украинский
Год издания
2017
Переводчик
Марьяна Прокопович
Количество страниц
272
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
135х205 мм

Все о книге Чи це людина

Мудрість гефтлінга, в’язня концтабору — не намагатись зрозуміти, не уявляти майбутнього, не ставити запитань, затямити, що «завтра вранці» на табірному жаргоні означає «ніколи». Цю муд­рість Прімо Леві судилося засвоїти, коли йому було двадцять чотири і його, молодого хіміка, депортували до концтабору в Аушвіці.

«Чи це людина» — проникливе і щемке свідчення злочинів проти людства, живий голос Голокосту, автобіографічний твір про болючий досвід виживання приреченого на знищення, про глибинну самотність, про пошуки і віднаходження людської душі навіть у пекельних колах табору смерті.

Характеристики
Автор
Примо Леви
Издательство
Видавництво Старого Лева
Язык
Украинский
Год издания
2017
Переводчик
Марьяна Прокопович
Количество страниц
272
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
135х205 мм
Рецензии
  •  
    Людина - найвеличніша з усіх істот? 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    ,,Чи ти людина" - перша книга-спогад, яку написав італійський єврей, хімік за освітою, Прімо Леві, виживши у таборі Аушвіц (Освєнцим). Людина, чиє ім'я знають усі італійці, включно з дітьми, оскільки ще з шкільної лави кожен дізнається про нього та знайомиться з цим твором. Уцілілий саме завдяки ,,щастю" потрапити у концентраційний табір майже наприкінці війни, у 1944-му, в той час, коли нацисти відчули, що їм конче бракує невільничої робочої сили, а ще спеціалістів, тож геть усі підряд євреї не підлягали неминучій страті...

    ,,Чи ти людина" - автобіографічний роман-пам'ять, роман-рефлексія, який, на мою думку, слід прочитати якнайширшому колу читачів. Попри страшні події, описані в ньому, читач тут не знайде моторошних деталей тортур чи іншої жахаючої інформації, яка стосується табірного життя Аушвіца. Вже саме усвідомлення, що мова йде про це місце, хоч-не-хоч, а налаштовує на відповідний настрій, ба навіть сама його назва асоціюється з неабияким символом жорстокості та знелюднення, виродження поняття ,,людина" у кожній букві цього слова...

    Прімо Леві розпочав роботу над твором ще будучи в'язнем. Ідея донести світу прожитий біль та досвід, безперечно, допомагала йому не опускати руки, не стати одним з тих, хто змирився зі своєю долею. Він зумів вижити, як і горстка з тих, що потрапили в Аушвіц. А також залишив наступним поколінням цю книгу як попередження, на що може перетворитися людина, яка потрапляє в такі нелюдські умови; як застереження за жодних умов не забувати про цю ще доволі свіжу та незагойну історичну рану - Голокост; а також як нагадування-питання, яке потрібно ставити собі щодня: ,,Чи знаєш, що ти - людина?"

    Другим романом Прімо Леві є ,,Перемир'я", в якому автор ділиться своїми спогадами про дорогу назад, додому, після визволення з Аушвіцу. Зокрема, його шлях проляг і через Україну.
  •  
    «Чи це людина» Прімо Леві 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    "Подумайте, чи це людина
    Той, хто працює, грузнучи в багні,
    Той, хто не знає спокою,
    Той, хто б'ється за шматок хліба,
    Той, хто вмирає, бо хтось каже "так" або "ні"

    Дев'ятнадцятирічний Прімо потрапляє до концтабору, де переживає весь жах знущань "Концтабір - це велетенська машина, яка має перетворити нас на тварин, тваринами нам ставати не можна; у цьому місці теж можна вижити, і тому треба хотіти вижити, щоб розповісти, щоб донести свідчення; а щоб вижити важливо врятувати бодай кістяк, бодай каркас, бодай форму цивілізованості".

    Головне не упускати рук, говорить собі Прімо, щодня борючись за життя.
    Жах знущань над людьми, голод, важкі хвороби, дарують хлопцеві друзів, надію, віру і силу рятувати, коли довкола смерть "Ми - раби, позбавлені будь-яких прав, беззахисні перед будь-якою сваволею, приречені на майже певну смерть, але у нас ще залишилася одна здатність, і її ми мусимо захищати що стане сили, бо вона у нас остання: здатність не давати своєї згоди".

    Думка написати спогади про табір масового знищення, зародилась в автора ще в стінах таборової хімічної лабораторії, тільки-но повернувся почав писати "так сильно пекли мене ці спогади" "...Біль спогадів, і давня жорстока мука через те, що відчуваєш себе людиною, наскакує на мене, мов собака, у ту ж мить, коли прояснюється свідомість. Тоді я беру зошит та олівець і записую те, чого не вмію сказати нікому".

    Для чого переживати цю муку і біль ще раз?
    Аби знати і пам'ятати..." Дерев'яний барак, напхом напханий людськими стражданнями, повняться словами, спогадами, які породжують новий біль.
    Heimweh-так називається німецькою цей біль; це гарне слово, воно означає "туга за домом".

    Переповідати страждання і біль не варто своїми словами, якщо Прімо про це говорить влучно і чітко.
    Її варто прочитати, мати у своїй бібліотеці, про це варто пам'ятати. Книга зачіпає за найтонші струни душі.

    Екранізовано у 2005 році
Купить - Чи це людина
Чи це людина
60 грн
Есть в наличии
 

Рецензии Чи це людина

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Людина - найвеличніша з усіх істот? 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    ,,Чи ти людина" - перша книга-спогад, яку написав італійський єврей, хімік за освітою, Прімо Леві, виживши у таборі Аушвіц (Освєнцим). Людина, чиє ім'я знають усі італійці, включно з дітьми, оскільки ще з шкільної лави кожен дізнається про нього та знайомиться з цим твором. Уцілілий саме завдяки ,,щастю" потрапити у концентраційний табір майже наприкінці війни, у 1944-му, в той час, коли нацисти відчули, що їм конче бракує невільничої робочої сили, а ще спеціалістів, тож геть усі підряд євреї не підлягали неминучій страті...

    ,,Чи ти людина" - автобіографічний роман-пам'ять, роман-рефлексія, який, на мою думку, слід прочитати якнайширшому колу читачів. Попри страшні події, описані в ньому, читач тут не знайде моторошних деталей тортур чи іншої жахаючої інформації, яка стосується табірного життя Аушвіца. Вже саме усвідомлення, що мова йде про це місце, хоч-не-хоч, а налаштовує на відповідний настрій, ба навіть сама його назва асоціюється з неабияким символом жорстокості та знелюднення, виродження поняття ,,людина" у кожній букві цього слова...

    Прімо Леві розпочав роботу над твором ще будучи в'язнем. Ідея донести світу прожитий біль та досвід, безперечно, допомагала йому не опускати руки, не стати одним з тих, хто змирився зі своєю долею. Він зумів вижити, як і горстка з тих, що потрапили в Аушвіц. А також залишив наступним поколінням цю книгу як попередження, на що може перетворитися людина, яка потрапляє в такі нелюдські умови; як застереження за жодних умов не забувати про цю ще доволі свіжу та незагойну історичну рану - Голокост; а також як нагадування-питання, яке потрібно ставити собі щодня: ,,Чи знаєш, що ти - людина?"

    Другим романом Прімо Леві є ,,Перемир'я", в якому автор ділиться своїми спогадами про дорогу назад, додому, після визволення з Аушвіцу. Зокрема, його шлях проляг і через Україну.
  •  
    «Чи це людина» Прімо Леві 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    "Подумайте, чи це людина
    Той, хто працює, грузнучи в багні,
    Той, хто не знає спокою,
    Той, хто б'ється за шматок хліба,
    Той, хто вмирає, бо хтось каже "так" або "ні"

    Дев'ятнадцятирічний Прімо потрапляє до концтабору, де переживає весь жах знущань "Концтабір - це велетенська машина, яка має перетворити нас на тварин, тваринами нам ставати не можна; у цьому місці теж можна вижити, і тому треба хотіти вижити, щоб розповісти, щоб донести свідчення; а щоб вижити важливо врятувати бодай кістяк, бодай каркас, бодай форму цивілізованості".

    Головне не упускати рук, говорить собі Прімо, щодня борючись за життя.
    Жах знущань над людьми, голод, важкі хвороби, дарують хлопцеві друзів, надію, віру і силу рятувати, коли довкола смерть "Ми - раби, позбавлені будь-яких прав, беззахисні перед будь-якою сваволею, приречені на майже певну смерть, але у нас ще залишилася одна здатність, і її ми мусимо захищати що стане сили, бо вона у нас остання: здатність не давати своєї згоди".

    Думка написати спогади про табір масового знищення, зародилась в автора ще в стінах таборової хімічної лабораторії, тільки-но повернувся почав писати "так сильно пекли мене ці спогади" "...Біль спогадів, і давня жорстока мука через те, що відчуваєш себе людиною, наскакує на мене, мов собака, у ту ж мить, коли прояснюється свідомість. Тоді я беру зошит та олівець і записую те, чого не вмію сказати нікому".

    Для чого переживати цю муку і біль ще раз?
    Аби знати і пам'ятати..." Дерев'яний барак, напхом напханий людськими стражданнями, повняться словами, спогадами, які породжують новий біль.
    Heimweh-так називається німецькою цей біль; це гарне слово, воно означає "туга за домом".

    Переповідати страждання і біль не варто своїми словами, якщо Прімо про це говорить влучно і чітко.
    Її варто прочитати, мати у своїй бібліотеці, про це варто пам'ятати. Книга зачіпає за найтонші струни душі.

    Екранізовано у 2005 році
  •  
    коли надія здається шаленістю.
    Як вдалося пережити Голокост тим небагатьом, про яких ми сьогодні знаємо? Прімо Леві намагається відповісти на це питання у своїх мемуарах "Чи це людина?"

    Купуючи цю книгу, я мала надію більше почути про буденність (якщо так можна сказати) полонених в концентраційних таборах. Натомість автор занотував свої переживання та глибинну боротьбу.

    Прімо Леві червоною ниткою через свій твір проводить тему того, що відрізняє людину від тварини і як не перетворитися на останню в нелюдських умовах Аушвіцу. Він потрапив до концтабору в свої 24, і він зазнав дещо менше страждань, ніж інші, завдяки своїй хімічній освіті, що послугувала йому перепускним білетом до лабораторії в таборі. Дуже швидко він опанував мистецтво місцевої торгівлі, зрозумів, що ложка, ніж, взуття та навіть зношені сорочки то не просто скарб, а ще і можливість обміняти їх на тарілку супу. Він навчився розрізняти походження полонених і їх статус в таборі по номеру нашивки і пообіцяв не втрачати шаленої надії на спасіння, бо саме це відрізняє людину від тварини.

    Особливо полоскотали нерви останні сторінки книги про визволення табору союзниками. Ніколи не думала про те, як людей визволяли і що було з ними потім.
  •  
    Дуже потужна книга
    Книга з тих, які, читаючи, хочеться відкинути, бо прочитане жахає, і в яких перелистуєш сторінки, намагаючись заглянути в кінець, щоб зрозуміти - як же йому вдалося вижити в такому пеклі. Це спогади італійського єврея, який у свої 24 роки попав в концтабір Аушвіц і, незважаючи ні на що, вижив. Враження паралельної реальності - в голові не укладається, як в принципі таке може бути, хоча знаєш що це було - масове знищення за національною ознакою, голод, холод і тортури. Сама книга читається досить легко і просто - звичайний опис життя з висновками, які ґрунтуються на досвіді - як вдалося вижити, хто міг вижити, у що могла перетворитися людина коли її позбавляли права бути людиною... Зачепила фраза - "небагато є людей, які вміють іти на смерть з гідністю і часто це не ті люди, від яких ми цього сподіваємося" - бо примусила задуматися про своє оточення і про себе саму - як би я могла змінитися, потрапивши в ті обставини. І стає страшно від того, що не впевнений, чи зміг би залишитись людиною. Всім, хто цікавиться даною тематикою дуже раджу прочитати саме цю книгу - тут просто і без прикрас, без філософських викрутасів описано як звичайна людина - зі своїм життям, сім'єю, освітою, роботою перетворюється з цілі в засіб. Це дуже страшно іще й тому, що не покидає відчуття циклічності історії, і фантастичні і утопічні ідеї невеличкої купки людей можуть перетворитися у велику біду для великої кількості людей. Якщо це вчасно не спинити....
  •  
    Хто ти, людино?
    На що сподівається молода людина, яка завершила університет? Звісно на цікаву роботу, успішну кар’єру та перспективне життя. Однак доля вирішує інакше і молодий та перспективний юнак, потрапляє разом з тисячами собі подібних в одне з найстрашніших місць на землі. Він потрапляє в пекло створене нацистами – Освенцім.
    Життя йому рятує лише те, що він добре знає німецьку мову та хімію. Саме ці знання та потреба нацистів у таких спеціалістах дозволяє головному герою не потрапити в газову камеру та залишити табір через трубу крематорію. Леві проводить рік у цьому жахітті та стає одним з тих щасливих людей, які дочекалися визволення з полону живим.
    Його спогади стали базою для написання цієї книги. Автор роздумує де в людини береться стільки жорстокості, чому тваринні інстинкти та прагнення знищувати інших людей переважає на людяністю та добротою, чому бажання знищувати та руйнувати переважає над бажання будувати та створювати. Чому опинившись в ситуації на межі життя та смерті кожен починає думати лише про себе, замість того, щоб об’єднати свої зусилля з такими ж в’язнями та повстати проти свої поневолювачів. Автор не дає відповіді на ці питання, проте змушує читача замислюватися над тим, що потрібно зробити, щоб не допустити подібного в майбутньому, щоб прийдешні покоління засвоїли цей урок антилюдяності, заради неповторення його знову.
 
Характеристики Чи це людина
Автор
Примо Леви
Издательство
Видавництво Старого Лева
Язык
Украинский
Год издания
2017
Переводчик
Марьяна Прокопович
Количество страниц
272
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
135х205 мм
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
Тираж
2000
ISBN
978-617-679-388-5
Вес
300 гр.
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Литература Италии
Литература по периодам
Литература XX в.