Поетична книга Олександра Жиго «Червоно книжне» — це щоденник душі воєнного часу, де тривога і любов, пам’ять і надія, біль і світло переплітаються у тонкій, майже медитативній ліриці. У цих віршах поруч живуть степ і небо, дитинство і війна, осінні тумани й червоні дні сучасності, а людина постає крихкою часткою великого й таємничого Всесвіту.

Автор творить особливий поетичний простір, у якому природа, час, Бог, пам’ять і слово розмовляють між собою мовою символів та напівтонів. У книжці органічно поєднуються філософська лірика, громадянське звучання, інтимна сповідальність і майже фольклорна чистота образів.

«Червонокнижне» — це поезія про те, що сьогодні стає рідкісним і потребує захисту: людяність, тиша, любов, милість, здатність дивуватися світові й залишатися людиною навіть посеред історичної темряви.