Червоний голод. Війна Сталіна проти України
Бумажная книга | Код товара 914425
Yakaboo 4/5
Автор
Энн Эпплбаум
Издательство
Наш Формат
Язык
Украинский
Год издания
2018
Количество страниц
440
Иллюстрации
Черно-белые
Формат
160х240 мм
Переплет
Твердый, Суперобложка

Все о книге Червоний голод. Війна Сталіна проти України

У книзі «Червоний голод. Війна Сталіна проти України» (Премія Фундації Омеля- на й Тетяни Антоновичів, 2017, Премія Лайонела Гелбера, Премія Даффа Купера, 2018) Енн Епплбом висвітлює історію Голоду 19321933 років та події, що цьому передували.

На основі архівних документів, щоденників, усних свідчень, мемуарів, досліджень українських та зарубіжних науковців авторка доводить, що штучний голод в радянській Україні та репресії проти української інтелігенції на початку 1930-х стали складовими єдиного наміру Сталіна та його поплічників. Більшовицькі лідери добре пам'ятали, як майже втратили Україну в 1917 1920 роках. Коли з масовими виступами українських селян проти колективізації ця загроза виникла знову, комуністична влада вдалася до політики творення голоду, яка забрала життя майже чотирьох мільйонів людей. Проте, як зазначає Епплбом, в історичній перспективі Сталін програв війну проти України, котра врешті виборола незалежність. І хоча «Червоний голод» написано не у відповідь на сучасні події, розуміння причин, механізму та наслідків Голодомору можуть багато чого прояснити в нинішніх українсько-російських відносинах і трактуваннях спільного радянського минулого.

Читать полное описание
Свернуть
Характеристики
Автор
Энн Эпплбаум
Издательство
Наш Формат
Язык
Украинский
Год издания
2018
Количество страниц
440
Иллюстрации
Черно-белые
Формат
160х240 мм
Переплет
Твердый, Суперобложка
Рецензии
  • Називати речі своїми іменами 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Для того, щоб якась річ, явище чи тема захопили тебе, не потрібно мати до цього безпосереднього відношення. Щоб полюбити музику, не обов’язково народитись у родині музиканта, щоб захоплюватись Моною Лізою, не обов’язково їхати до Лувру. Має бути певна дистанція відстороненості, яку, однак, не треба плутати з «об’єктивністю». Це парадоксальна відстороненість, в якій ти повністю занурений в тему, а тема – в тебе: так, що ти не можеш жити так, як до зустрічі з цією зануреністю. Однією з таких тем є Голодомор.
    Щоб досліджувати Голокост, не обов’язково бути євреєм чи мати єврейське коріння. Щоб досліджувати Голодомор, не обов’язково бути українцем, але, як слушно зауважив Джеймс Мейс, не можна вивчати Голодомор і хоча б частково не стати українцем. Книга Енн Епплбом добре ілюструє це положення. «Червоний голод» - це спроба погляду на Голодомор, в якому поєднується як академічна відстороненість західного дослідника, так і екзистенційна зануреність українця, для якого Голодомор – більше ніж історична подія.
    Серед переваг цієї книги хотілося б відзначити:
    Мову. Книга не переобтяжена термінологією, складними конструкціями. Історичні факти перемішуються з майже літературними біографічними розповідями, свідчення очевидців з архівними даними. Завдяки цьому перед нами цілісна, жива, доступна, однак не примітивна і не пафосна історія Голодомору.
    Широкий історичний контекст. Енн Епплбом розглядає проблему Голодомору на тлі українського визвольного руху, пов’язуючи «остаточне вирішення селянського питання» з подіями революції 1917-1921 років та могутнім антикомуністичним рухом 1919 та 1930 року. Це дозволяє вийти за межі міфу про те, що Голодомор був здійснений Сталіним виключно через ненависть до українців. Цей міф небезпечний тим, що унеможливлює глибше розуміння проблеми, перекладаючи відповідальність за цей злочин на плечі лише однієї людини. Це все одно, що звинувачувати в Голокості лише Гітлера та не бачити його ідейних та історичних підстав.
    Тема співучасті. Кожен масовий злочин, а особливо геноцид, ставить питання співучасті та виживання. Замість гнівного і часто фальшивого таврування катів ставиться раціональне, виважене питання: що робив ти, коли морили голодом свого сусіда і яким чином ти вижив? Це проблема, сформульована свого часу Сергієм Довлатовим: безумовно, Сталін злочинець і тиран, але ж хто тоді написав мільйони доносів?
    Специфіка українського Голодомору. Російська Федерація як правонаступниця СРСР не визнає Голодомор, цинічно використовуючи евфемізм «гуманітарна катастрофа» (офіційна заява російського МЗС у 2018 р.). Один із «аргументів» російської сторони – посилання на те, що голод був не тільки на території України. Епплбом демонструє в даній книзі, чим український Голодомор відрізнявся від загальносоюзного: режим «чорних дошок», який блокував допомогу колгоспам чи сільрадам, що не виконали («злісно саботували») план хлібозаготівель, застосовувався не лише до виробників зерна, а до всього сільського господарства; відповідно, вилученням у селян всього продовольства, а не тільки зерна; синхронною атакою на українізацію; блокуванням кордонів. Таким чином, мова про «голод всередині голоду», а, отже, російський «аргумент» аж ніяк не суперечить думці про те, що Голодомор був геноцидом.
    Проте цього висновку авторка якраз не робить. Парадокс книги Енн Епплбом в тому, що усі 15 розділів книги доводять, що Голодомор був класичним геноцидом, проте сама авторка сумнівається в такій дефініції.
    Так, Епплбом говорить, що, оскільки Голодомор не був спробою знищення усіх українців, то він не підпадає під визначення геноциду (с. 340). Проте абзацом вище цитується визначення геноциду, в якому останнім вважають дії, чинені з наміром знищити цілком чи частково (!), яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Міжнародна ж Конвенція про запобігання злочину геноциду від 1948 року окрім власне вбивства, відносить до геноциду інші дії:
    1. Завдання серйозної тілесної або психічної шкоди членам групи.
    2. Навмисне створення групі життєвих умов, розрахованих на її фізичне знищення в цілому або частково.
    3. Застосування, спрямовані на попередження народжуваності в групі.
    4. Примусове переміщення дітей однієї групи в іншу.
    Усі дані дії (перші дві свідомо, останні – швидше як неконтрольований наслідок) описані Енн Епплбом у книзі. Голодомор як механізм розлюднення, зведення людини до сукупності первинних інстинктивних реакцій ставив людину в екстремальний досвід виживання будь-якою ціною (перші дві дії геноциду), що, окрім всього іншого, негативно відбилося на низці демографічних параметрів суспільства – народжуваності, зростання дитячої смертності та безпритульності (третя та четверта дії). Отже, перед нами геноцид.
    Здавалося б, для чого чіплятись до слів? Як його не назви, перед нами трагедія. «Незалежно від визначення, це була жахлива війна уряду проти свого народу» (с. 345). Але тут і криється майже невидима (тому і дуже небезпечна) пастка: неназваність веде до байдужості, забуття чи заперечення. Звернусь до слів філософа Мераба Мамардашвілі: диявол грає нами, коли ми не мислимо точно. Чи не тому нинішнє українське суспільство торгує терміном «геноцид», називаючи ним підвищення тарифів на комунальні послуги, відтік робочої сили закордон? Саме так стирається його значення і Слово перетворюється на дешевий ярлик з передвиборчої агітації.
    Досі Україна бореться за міжнародне визнання Голодомору, який, як і Голокост, відбувався здебільшого з мовчазної згоди світової спільноти. Неіменована подія волає голосами жертв. Назвати речі своїми іменами – означає почути їх голос. Адже вбити можна двічі: вперше – звівши людську особу до рівня зомбі, керованого первісним інстинктом голоду та підмінивши шановану смерть масовими безіменними похованнями на пустирях, вдруге – заборонивши жертвам говорити. Назвати речі своїми іменами означає позбутись комплексу постгеноцидного суспільства (Джеймс Мейс), яке живе в перевернутій, збоченій реальності. В цій реальності геноцид це гуманітарна катастрофа, війна – громадянський конфлікт, а Україна – вигадка австрійського генштабу.


Купить - Червоний голод. Війна Сталіна проти України
Червоний голод. Війна Сталіна проти України
320 грн
Есть в наличии
 

Рецензии Червоний голод. Війна Сталіна проти України

4/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  • Називати речі своїми іменами 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Для того, щоб якась річ, явище чи тема захопили тебе, не потрібно мати до цього безпосереднього відношення. Щоб полюбити музику, не обов’язково народитись у родині музиканта, щоб захоплюватись Моною Лізою, не обов’язково їхати до Лувру. Має бути певна дистанція відстороненості, яку, однак, не треба плутати з «об’єктивністю». Це парадоксальна відстороненість, в якій ти повністю занурений в тему, а тема – в тебе: так, що ти не можеш жити так, як до зустрічі з цією зануреністю. Однією з таких тем є Голодомор.
    Щоб досліджувати Голокост, не обов’язково бути євреєм чи мати єврейське коріння. Щоб досліджувати Голодомор, не обов’язково бути українцем, але, як слушно зауважив Джеймс Мейс, не можна вивчати Голодомор і хоча б частково не стати українцем. Книга Енн Епплбом добре ілюструє це положення. «Червоний голод» - це спроба погляду на Голодомор, в якому поєднується як академічна відстороненість західного дослідника, так і екзистенційна зануреність українця, для якого Голодомор – більше ніж історична подія.
    Серед переваг цієї книги хотілося б відзначити:
    Мову. Книга не переобтяжена термінологією, складними конструкціями. Історичні факти перемішуються з майже літературними біографічними розповідями, свідчення очевидців з архівними даними. Завдяки цьому перед нами цілісна, жива, доступна, однак не примітивна і не пафосна історія Голодомору.
    Широкий історичний контекст. Енн Епплбом розглядає проблему Голодомору на тлі українського визвольного руху, пов’язуючи «остаточне вирішення селянського питання» з подіями революції 1917-1921 років та могутнім антикомуністичним рухом 1919 та 1930 року. Це дозволяє вийти за межі міфу про те, що Голодомор був здійснений Сталіним виключно через ненависть до українців. Цей міф небезпечний тим, що унеможливлює глибше розуміння проблеми, перекладаючи відповідальність за цей злочин на плечі лише однієї людини. Це все одно, що звинувачувати в Голокості лише Гітлера та не бачити його ідейних та історичних підстав.
    Тема співучасті. Кожен масовий злочин, а особливо геноцид, ставить питання співучасті та виживання. Замість гнівного і часто фальшивого таврування катів ставиться раціональне, виважене питання: що робив ти, коли морили голодом свого сусіда і яким чином ти вижив? Це проблема, сформульована свого часу Сергієм Довлатовим: безумовно, Сталін злочинець і тиран, але ж хто тоді написав мільйони доносів?
    Специфіка українського Голодомору. Російська Федерація як правонаступниця СРСР не визнає Голодомор, цинічно використовуючи евфемізм «гуманітарна катастрофа» (офіційна заява російського МЗС у 2018 р.). Один із «аргументів» російської сторони – посилання на те, що голод був не тільки на території України. Епплбом демонструє в даній книзі, чим український Голодомор відрізнявся від загальносоюзного: режим «чорних дошок», який блокував допомогу колгоспам чи сільрадам, що не виконали («злісно саботували») план хлібозаготівель, застосовувався не лише до виробників зерна, а до всього сільського господарства; відповідно, вилученням у селян всього продовольства, а не тільки зерна; синхронною атакою на українізацію; блокуванням кордонів. Таким чином, мова про «голод всередині голоду», а, отже, російський «аргумент» аж ніяк не суперечить думці про те, що Голодомор був геноцидом.
    Проте цього висновку авторка якраз не робить. Парадокс книги Енн Епплбом в тому, що усі 15 розділів книги доводять, що Голодомор був класичним геноцидом, проте сама авторка сумнівається в такій дефініції.
    Так, Епплбом говорить, що, оскільки Голодомор не був спробою знищення усіх українців, то він не підпадає під визначення геноциду (с. 340). Проте абзацом вище цитується визначення геноциду, в якому останнім вважають дії, чинені з наміром знищити цілком чи частково (!), яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Міжнародна ж Конвенція про запобігання злочину геноциду від 1948 року окрім власне вбивства, відносить до геноциду інші дії:
    1. Завдання серйозної тілесної або психічної шкоди членам групи.
    2. Навмисне створення групі життєвих умов, розрахованих на її фізичне знищення в цілому або частково.
    3. Застосування, спрямовані на попередження народжуваності в групі.
    4. Примусове переміщення дітей однієї групи в іншу.
    Усі дані дії (перші дві свідомо, останні – швидше як неконтрольований наслідок) описані Енн Епплбом у книзі. Голодомор як механізм розлюднення, зведення людини до сукупності первинних інстинктивних реакцій ставив людину в екстремальний досвід виживання будь-якою ціною (перші дві дії геноциду), що, окрім всього іншого, негативно відбилося на низці демографічних параметрів суспільства – народжуваності, зростання дитячої смертності та безпритульності (третя та четверта дії). Отже, перед нами геноцид.
    Здавалося б, для чого чіплятись до слів? Як його не назви, перед нами трагедія. «Незалежно від визначення, це була жахлива війна уряду проти свого народу» (с. 345). Але тут і криється майже невидима (тому і дуже небезпечна) пастка: неназваність веде до байдужості, забуття чи заперечення. Звернусь до слів філософа Мераба Мамардашвілі: диявол грає нами, коли ми не мислимо точно. Чи не тому нинішнє українське суспільство торгує терміном «геноцид», називаючи ним підвищення тарифів на комунальні послуги, відтік робочої сили закордон? Саме так стирається його значення і Слово перетворюється на дешевий ярлик з передвиборчої агітації.
    Досі Україна бореться за міжнародне визнання Голодомору, який, як і Голокост, відбувався здебільшого з мовчазної згоди світової спільноти. Неіменована подія волає голосами жертв. Назвати речі своїми іменами – означає почути їх голос. Адже вбити можна двічі: вперше – звівши людську особу до рівня зомбі, керованого первісним інстинктом голоду та підмінивши шановану смерть масовими безіменними похованнями на пустирях, вдруге – заборонивши жертвам говорити. Назвати речі своїми іменами означає позбутись комплексу постгеноцидного суспільства (Джеймс Мейс), яке живе в перевернутій, збоченій реальності. В цій реальності геноцид це гуманітарна катастрофа, війна – громадянський конфлікт, а Україна – вигадка австрійського генштабу.


 

Характеристики Червоний голод. Війна Сталіна проти України

Автор
Энн Эпплбаум
Издательство
Наш Формат
Язык
Украинский
Год издания
2018
Количество страниц
440
Иллюстрации
Черно-белые
Формат
160х240 мм
Переплет
Твердый, Суперобложка
Бумага
Офсетная
ISBN
978-966-97606-4-7
Тип
Бумажная