Хотілось би написати, що це книга про китайський рід, в особливостях китайської культури, але на думку чомусь спадає гаолян... Я придбав цю книгу, тому що в різних націй і культурах є свої літературні особливості і тому твори європейських авторів, до яких ми звикли не зовсім схожі на книги письменнників Африки, Азії чи ПІвденної Америки. І тому знайомство з представником китайьскої літератури я вирішив розпочати з "Червоного гаоляна" Мо Яня, відомого автора і лауреата Нобелівської літератури. Чи отримав я те що хотів? Так! Однозначно! "Червоний гаолян" відрізняється і змістом і наповненням - жорсткий, навіть жорстокий, без зайвих художніх відступів і лірики. Твір мене вразив. Приємно вразив? А от це важко стверджувати. Література має достатньо представників жанру "історія роду" і ті, які були мною прочитані до цього: "Кайдашева сім'я", "Століття Якова", "Музей покинутих секретів", "Книга Балтиморів", "На схід від Едему" та ін. для мене особисто були на порядок цікавіші і більш захопливі. Але як представник іншої, незвичної літератури "Гаолян" має право на життя і визнання. Що б я хотів виділити окремо і може навіть трохи заспойлерити (вибачаюсь заздалегідь) це слово "гаолян". Воно присутнє на 90% сторінок книги, причому є такі сторінки, на яких воно згадується 5-10 разів. Я списую це на особливості китайської подачі матеріалу (мабуть це норма у них), але в мене це слово майже почало викликати алергію. Тож знімаю зірку за це, але не відмовляю від прочитання твору).

Я не знав про цю книгу майже нічого, окрім того, що автор має Нобелівську премію з літератури та що він пише як ніхто інший. Тепер я розумію, чому його нагородили, бо це дійсно щось унікальне. Реалізм, насичений усіма жорстокими та неприємними подробицями, поєднується з магічністю так, що відчуваєш усі грані буття. Книжка розповідає про окремі події з життя одного роду в Китаї 20-40-х років минулого сторіччя: жахливі умови, ідеологічні розбіжності, традиції та обряди, банди розбійників, мужність та братерство, війна з Японією та їх злочини, життя та смерть, кохання… Вона надзвичайно глибока — можна багато чого дізнатись про ті часи. І тут майже немає філософії, що хлине з усіх боків та не дає самому знайти відповіді. Подій багато і вони йдуть не у хронологічному порядку, через що книгу важно прочитати швидко, але й не треба. Я спеціально розтягнув її та обдумував описане. А описане воно інколи зовсім без прикрас — такій кількості крові та вже не внутрішнім органам позаздрить навіть Пила чи Вбити Білла, — а інколи настільки мальовничо та романтично, що дозволяє легко уявити себе у тих краях безкрайнього гаоляну, що розмиває горизонт. У мене слабкість перед такими історіями, де описуються події минулого, особливо нещодавнього. Це було менш ніж сто років тому — чи далеко ми вже від тих людей та чи виросли ми настільки, щоб не повторювати того жахіття?

Знаете, еще посмотрев где-то в 2010 году фильм Чжана Имоу "Красный гаолянь" я долго оставался под впечатлением, когда же я узнал о существовании первоисточника - то есть книги Мо Яня, я сразу же загорелся желанием её прочитать. Роман современного китайского писателя Мо Яня под названием "Красный гаолянь: история одного рода" это интересное произведение которое навевает сравнение с такими шедеврами мировой литературы как - "Сто лет одиночества" Маркеса и "Будденброки" Манна. Роман рассказывает об нескольких поколениях китайского семейства виноделов, которые жили в жестокие и суровые времена. События книги происходят на протяжении многих лет начиная от времени перед второй мировой, непосредственно во время войны и во времена рассвета Гоминьдана. Рассказчик это правнук который перерыл множество информации и данных чтобы составить полную и правдивую историю его рода. А его далекие родственники были и героями, и разбойниками, и добряками, и убийцами. Единственное качество которого не было у его предков это - слабость и трусость.