Червоні хащі
Бумажная книга | Код товара 933205
Yakaboo 4.9/5
Автор
Фоззи
Издательство
Видавництво Старого Лева
Язык
Украинский
Год издания
2019
Количество страниц
224
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
130x200 мм
Переплет
Твердый

Все о книге Червоні хащі

«Червоні Хащі» — книжка про те, як віднайти загублений або забутий чи вичерпаний роками сенс життя. Це історія мешканців будинку для людей похилого віку, який стоїть посеред лісу біля Черкас. Богдан Васильович Ковтун, колишній шкільний вчитель, приїжджає туди доживати віку. І раптом починає проживати нове, не зовсім зрозуміле йому життя. Там він зустрічає Йосипа Старенького, Журбу, Рибу та найкращого в світі пса. А ще стає свідком та учасником інтриг, дружби та ворожнечі, хитромудрих витівок, пустотливих радощів, зворушливого самозречення, подвигів та щемливої людяності, якої то бракує, то раптом стає несподівано багато.

Це історія сусідства, співжиття та порозуміння попри розбіжності в біографіях. Неважливо, якою мовою ти говориш, які історії мав раніше, де народився, вчився та чи читав класику. Головне, щоб уболівав за наших.

Характеристики
Автор
Фоззи
Издательство
Видавництво Старого Лева
Язык
Украинский
Год издания
2019
Количество страниц
224
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
130x200 мм
Переплет
Твердый
Рецензии
  •  
    Книга для того, щоб подумати 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Завжди з цікавістю читаю анотації Видавництва Старого Лева. Бо вони мають дуже цікавий контент.
    Фоззі і його проза - це для мене щось нове. Тому з самого початку не могла собі уявити, чого очікувати від книги.
    Але, мушу визнати, приємно здивована.

    "Червоні хащі" - прозовий роман про життя літніх людей в будинку пристарілих. В кожного з персонажів своя історія життя. Дійство відбувається неподалік Черкас.
    В книзі автор зображує, як змінюється життя літніх людей в той час, коли вони стають нікому непотрібні. Як люди на заході життя змушені змінити його. Як вони підсумовують минуле і роблять переоцінку цінностей.
    Як же відмовитись від звичного життя і змиритися з новим? Кожному з персонажів це вдається по своєму складно.

    Не зважаючи на складнощі, герої вміють знаходити нові інтереси, знову радіти життю.
    Нові пригоди, нові надії, нові сподівання, нові втрати і нові розчарування.
    І одна ціль - жити не зважаючи ні на що...

    В мене роман викликав двоякі враження. Але це не стосується якості роману чи викладення тексту автором.
    Бо саме написання доволі якісне.
    Просто тема, якої торкнувся автор дуже хвилююча.
    Тему літніх людей я завжди сприймаю болюче.
    Прочитайте!
    Хоча б для того, щоб задуматись про важливе!
  •  
    Йосиф Старенький 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Фоззі потроху трансформується з українського музиканта в українського письменника, при цьому якісного письменника. Про те що Фоззі пише прозу, я знаю десь так з 2017 року, і ось вперше прочитав його книжку, це був роман «Червоні хащі», який мені здався цілком пристойним, особливо тематикою, яку вибрав автор, а саме старіння і смерть. Відверто мені не вистачило трохи роздумів, такого собі філософського заглиблення, адже твір рівно написаний, рівно і спокійно. Історія розповідає, про колишнього вчителя математики, дружина котрого померла, а син живе закордоном, одного дня він вирішує, продати будинок і поїхати жити в будинок старців, який називається «Червоні хащі» на Черкащині. Адаптація до нових умов, знаходження нових друзів, роздуми над минулим і похмуре майбутнє, це все з цим живе головний герой. Твір є доволі похмурим і важким на емоції, адже старість асоціюється завжди з негативом, але головні герої оперяються цьому і намагаються здійснити, якісь речі на котрі в них не вистачало часу раніше, і хоч смерть забирає одного за одним мешканців Червоних Хащ, варто жити, адже літом Чемпіонат Світу з футболу, а там будуть наші.
Купить - Червоні хащі
Червоні хащі
100 грн
Есть в наличии
 
Информация об авторе
Фоззи
Фоззи

Фоззи (Сидоренко Александр Аркадьевич) – талантливый украинский музыкант, певец и участник группы ТНМК. Журналист, телеведущий и писатель – его увлечения также многогранны, как и сам их обладатель. Александр Аркадьевич Сидоренко, широко известный в Украине под псевдонимом «Фоззи», родился в городе Харькове 6-го апреля 1973-го года. Большую часть детства провёл в Евпатори...

Подробнее

Рецензии Червоні хащі

4.9/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Книга для того, щоб подумати 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Завжди з цікавістю читаю анотації Видавництва Старого Лева. Бо вони мають дуже цікавий контент.
    Фоззі і його проза - це для мене щось нове. Тому з самого початку не могла собі уявити, чого очікувати від книги.
    Але, мушу визнати, приємно здивована.

    "Червоні хащі" - прозовий роман про життя літніх людей в будинку пристарілих. В кожного з персонажів своя історія життя. Дійство відбувається неподалік Черкас.
    В книзі автор зображує, як змінюється життя літніх людей в той час, коли вони стають нікому непотрібні. Як люди на заході життя змушені змінити його. Як вони підсумовують минуле і роблять переоцінку цінностей.
    Як же відмовитись від звичного життя і змиритися з новим? Кожному з персонажів це вдається по своєму складно.

    Не зважаючи на складнощі, герої вміють знаходити нові інтереси, знову радіти життю.
    Нові пригоди, нові надії, нові сподівання, нові втрати і нові розчарування.
    І одна ціль - жити не зважаючи ні на що...

    В мене роман викликав двоякі враження. Але це не стосується якості роману чи викладення тексту автором.
    Бо саме написання доволі якісне.
    Просто тема, якої торкнувся автор дуже хвилююча.
    Тему літніх людей я завжди сприймаю болюче.
    Прочитайте!
    Хоча б для того, щоб задуматись про важливе!
  •  
    Йосиф Старенький 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Фоззі потроху трансформується з українського музиканта в українського письменника, при цьому якісного письменника. Про те що Фоззі пише прозу, я знаю десь так з 2017 року, і ось вперше прочитав його книжку, це був роман «Червоні хащі», який мені здався цілком пристойним, особливо тематикою, яку вибрав автор, а саме старіння і смерть. Відверто мені не вистачило трохи роздумів, такого собі філософського заглиблення, адже твір рівно написаний, рівно і спокійно. Історія розповідає, про колишнього вчителя математики, дружина котрого померла, а син живе закордоном, одного дня він вирішує, продати будинок і поїхати жити в будинок старців, який називається «Червоні хащі» на Черкащині. Адаптація до нових умов, знаходження нових друзів, роздуми над минулим і похмуре майбутнє, це все з цим живе головний герой. Твір є доволі похмурим і важким на емоції, адже старість асоціюється завжди з негативом, але головні герої оперяються цьому і намагаються здійснити, якісь речі на котрі в них не вистачало часу раніше, і хоч смерть забирає одного за одним мешканців Червоних Хащ, варто жити, адже літом Чемпіонат Світу з футболу, а там будуть наші.
  •  
    Йосип і товариші 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Дуже - предуже чудова книга. Просто раджу всім, і дорослим, і малим.
    Дивно, але прочитала рецензії - наче іншу книгу люди читали.
    Так, події відбуваються в домі людей похилого віку. Так, це трохи сумно. Але ж які то цікаві люди! Що не фраза - цитата! Кожен має свою історію, хтось - справжню, хтось - надуману для окраси сірого сьогодення. А який гумор!! Їхала в метро, читала, сміялася так, що мусила прикриватися книжкою! Чого вартий той Йосип! "Прєлесть".
    І не в тому сум, що ті люди нікому не потрібні - то неправда.
    Сум в тому, що вони - майже безпорадні. І не в своїй старості чи немічні. Ні.Вони допомагають один одному. (Звичайно, якщо не сваряться через телевізор.)
    Вони - безправні громадяни, що мусять іноді поступатися власними переконаннями задля виживання. А жити хочеться усім, стареньким навіть більше, бо цінують кожен день. А як вони чекають на весну! А як поринають у спогади. І згадується лише найкраще: красива молода дружина, щасливі діти, паркан, що фарбували разом...
    А чого варті спогади про роки війни, післявоєнні часи.
    Приємно здивована, що книгу написав той самий Фоззі. Дякую Вам! Ви - молодець. Пишіть, будь ласка, ще!
  •  
    Червоні хащі 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Кажуть, що не варто сумувати за минулим, адже попереду чекає майбутнє. А що робити, коли майбутнього більше немає? Коли все, що залишилося, це згадувати минуле та сподіватися прожити ще один день? Як ведеться людям, що на старості років опинилися на узбіччі життя? Саме про це розповідає книга "Червоні хащі".
    У лісі неподалік Черкас розташований занедбаний геріатричний пансіонат. У будинку доживають віку люди, які потрапили сюди не від хорошого життя. Близькі давно про них забули, а державі вони потрібні лише напередодні виборів.
    Богдан Васильвич Ковтун, від імені якого ведеться розповідь, все життя працював вчителем математики, мав дружину та сина, але залишився сам. Він продає хату та переселяється до будинку людей похилого віку.
    Навряд головний герой саме так уявляв свою старість. Але ж обирати немає можливості. Натомість доводиться звикати до нових порядків, шукати спільну мову з іншими мешканцями, знаходити сенс життя в маленьких радощах.
    За настроєм "Червоні хащі" нагадали мені "Залишок дня" Кадзуо Ішіґуро. Невтішні життєві підсумки героїв цих історій змушують замислитися про свободу та вибір. На щастя, в нашого покоління вони є.
  •  
    Червоні хащі
    Вау! Це було настільки класно, що я просто заздрю всім, хто ще не читав цієї книги і у кого всі враження ще попереду.
    Історія починається з того, як самотній літній чоловік Богдан Ковтун наважується продати свою хату та переїхати жити до будинку престарілих. Вибір таких будинків невеликий, тож Богданів погляд упав на той, що не дуже далеко від колишньої домівки і де беруть не надто великі гроші. Отож чоловік з болем у серці та невеликою валізою у руках подався в село Червоні Хащі.
    Як виявилося, життя в будинку для людей похилого віку не таке райдужне, як очікувалося. Поселили Богдана в кімнату до ще трьох старих дідуганів, в кожного з яких свої проблеми та свої болячки, тож спокою не дочекаєшся, та й можливості побути на самоті уже теж немає. Завідувачка Зіна вимагає здати паспорт та ховає всі пенсії, єдина лікарка, яка мала б доглядати стареньких, сама потребує допомоги, бо кожнісінького дня випиває. Але чи потрібен Богдану спокій, якщо відчуття, що живеш, виникає лише тоді, коли навкруг постійно щось стається, а без вічних доскіпувань сусіда по кімнаті Йосипа стає нудно і час тягнеться безкінечно.
    Спочатку мені важко давалася мова з суржиком, але потім звикла і читати стало легше. Текст викликав то сміх, то сльози. Насправді це дуже сумно, коли люди такого віку нікому не потрібні, але ж любити життя і жити на повну можна в будь-якому віці, інакше воно того не варте...
  •  
    "Він нам спокійно жити не давав, а ми й не хотіли"...
    У той день, коли я перегорнула останню сторінку книги, побачила у стрічці таку новину: «Двое пенсионеров сбежали на рок-фестиваль из дома престарелых в Германии». Я їм позаздрила – якби наші герої були у німецькому притулку для літніх людей, вони б, мабуть, склали їм компанію.
    Розповідь у книзі ведеться від особи головного героя – Богдана Васильовича Ковтуна, шкільного вчителя на пенсії. Після смерті дружини він продає свій дім, та їде доживати у невеликий будинок престарілих у селищі Червоні Хащі на Черкащині, розташований у приміщенні, де раніше був піонерський табір. Там його селять до палати, де крім нього живуть троє – дуже літній чоловік з багатогранним минулим Григорій Журба, ще не старий інвалід Карасьов, та найяскравіша особистість у романі – маленький жвавий Йосип Старенький, він же Валера. Вони дуже різні, але вимушені якось порозумітися, позаяк решту життя доведеться провести у цьому колективі. Згодом виявляється, що місцеві мешканці, попри свою неміч, ще ті витівники – і життя не таке вже одноманітне, як можна подумати, і є навіть мета, висока ціль, заради якої треба пережити зиму, а потім весну, а потім ще і ще… Але трапляється трагедія. І саме тоді, коли, здавалося, вже гірше не може бути, «хлопці» (а наприкінці книги їх вже неможливо сприймати по-іншому), роблять таке, чого, мабуть, рік тому від себе і очікувати не могли! Що було з ними далі? Мабуть, нічого хорошого. Але ж тиша після фінального акорду – то нормально.
    Книга дуже сподобалася. Фоззі – талановитий письменник! Написано легкою мовою, та і сюжет нівроку – я б залюбки подивилася кіно за цією книгою.
 
Характеристики Червоні хащі
Автор
Фоззи
Издательство
Видавництво Старого Лева
Язык
Украинский
Год издания
2019
Количество страниц
224
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
130x200 мм
Переплет
Твердый
ISBN
978-617-679-670-1
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Украинская литература
Литература по периодам
Современная литература
 

Об авторе Червоні хащі