І в страшному сні я не могла побачити такої обкладинки для Стендаля. Це, вибачте, повний пи*дець!

Що сказати. Книжка "не для всіх". Мене вона затягла і не відпускала. І ще довго не відпустить. Перше питання, яке собі задаєш - чому саме червоне та чорне? Маю кілька версій. Перша: це вибір головного персонажа між кар'єрою в церкві та кар'єрою в армії. Найбільш поширена версія, в цьому я переконалася потім, коли почитала відгуки та критику. Друга: кольори означають любов та гордість героя. Цей юнак був здатний на високі почуття, проте так ставився до своїх коханих, які його обожнювали. Цікавий і головний персонаж-Жульєн Сорель. На початку роману скромний юнак, син жадібного до одуру тесляра. Протягом усієї книги ми бачимо метаморфози, що відбуваються в ньому. Жульєн зневажає пустельний спосіб життя вищого суспільства, але прагне до нього увірватися. Він не терпить свого оточення, вважає більшість безглуздими. А його ставлення до жінок. Він прагне закохати себе. Він важко переживає відсутність уваги, але коли жінка падає до його ніг-цікавість зникає. Жінки йому потрібні для того, щоб пробитися до вищого суспільства, яке він зневажає. А його таємне замилування Наполеоном. Лише перед смертю юнак розуміє, що прагнув зовсім не до того. Що їм упущено щось важливе. І він уже нічого не може змінити. Дуже символічною здалася мені ця сцена, де мадемуазель Ла-Моль замовляє голову свого коханого, як її родичка зробила 100 років тому...