Книжка на межі фантастики та звичайного фікшну. Мабуть, вона сподобається всім любителям антиутопій, але також радила б і читачам, що зазвичай не читають фантастику. "Червона зона" чудово підійде для знайомства з жанром. Не дуже велика концентрація технічних подробиць, але при цьому детально розкритий світ близького майбутнього, де головним стає "свобода (підприємництва)". Київ вже не той Київ, який ми знаємо, він розділений на високотехнологічні чисті зони для обраних та фактично трущоби для тих, хто "не досягнув Успіху". В конфліктах забудовників і місцевих жителів відчуваються натяки на проблеми сучасного для нас Києва, в протистояннях дуже помітні паралелі з Євромайданом. І в усіх цих подіях є місце романтиці та складнощам вибору, який постає перед головним героєм. Особисто мені книжка дуже сподобалась усім: сюжетом, неоднозначністю головного героя, описами, ідеєю, кінцівкою. Здивована, що вона не у списку українських бестселерів. Друга прочитана книжка у Артема Чапая (після "The Ukraine") і бажання читати далі роботи автора тільки зросло.

Щойно дочитав. Досить дивне відчуття викликала дана книга. Не люблю фантастику. Хоча тут і фантастики як такої майже немає. Вона присутня хіба, що в географічному поділу колишнього Києва, своєрідних назв зон та людей. Прочитавши дану книгу, чомусь закралася думка, що колись саме така доля чекає на столицю. Тобто доля розділу на дві зони: зелену - де все ніби-то добре, добре живеться, добре працюється і червону - де все абсолютно не так, як в зеленій: злидні, голод і холод. Автору непогано вдалося показати любов героїв до життя, точніше головний сенс цієї любові. Виявляється без гаджетів, карт, грошей та навіть нормального одягу можна любити не лише життя, а й закохуватися. Не сподобалася постійна приреченість головних героїв. Тобто борися не борися, все одно буде не по-твоєму. Буде так, як того бажає хтось "сильніший" за тебе. І нехай він слабший духом, проте сильніший фізично, фінансово і т.д. Чомусь дуже хотілося, щоб історія головного героя Антона та його коханої дівчини Уміди була доведена до якоїсь логічної кінцівки. Шкода, що історія їхнього кохання залишилася до кінця нерозкритою. А загалом книга мені сподобалася. Читається легко. Не можу сказати, що затягує по самі вуха, але з кожною сторінкою цікаво, що ж буде далі...